КОСТЕ́НКО Михайло Володимирович (15(28). 12. 1912, Миколаїв — 03. 08. 2001, Санкт-Пе­тербург) — фа­хівець у галузі електро­енергети­ки. Син Володимира, онук Полі­євкта Костенків. Доктор технічних наук (1953), професор (1955), член-кореспондент РАН (1962). Учасник радянсько-фінської та другої світової воєн. Державні та бо­йові нагороди СРСР. Закінчив Ленін­градський політехнічний ін­ститут (1938), де від­тоді й працював (нині Санкт-Пе­тербурзький технічний університет): від 1955 — завідувач кафедри і лабораторії техніки високих напруг. Досліджував пошире­н­ня електромагнітних хвиль у багато­прово­дових системах, про­блеми елек­тромагнітної сумісності та елек­тромагнітної екології. Основні наукові праці присвячено методам роз­рахунку коливань і хвиль в електричних колах, техніці високих напруг, пере­даван­ню електро­енергії. Під його керівництвом створено низку генераторів імпульсних напруг, стенд зовнішніх ви­пробувань з унікальним каскадом високовольтних транс­форматорів, роз­роблено й виготовлено дослідні партії високовольтних малоіндуктивних імпульсних конденсаторів нового поколі­н­ня із під­вищеною питомою енергією для низ­ки провід­них електрофізичних ін­ститутів Росії тощо.