Акушерство і гінекологія

АКУШЕ́РСТВО І ГІНЕКОЛО́ГІЯ (франц. accoucher — при­ймати пологи; грец. γύνή (γυναικός) — жінка і …логія) — дві складові частини науки про жіночий організм у різні періоди його життя. А. ви­вчає фізіол. і патол. зміни, які від­буваються в організмі жінки під час вагітності, пологів і в післяполог. періоді, а також шляхи про­гнозува­н­ня, профілактики й лікува­н­ня можливих ускладнень в організмі матері і плоду в ці періоди. Г. ви­вчає фізіол. та патол. зміни, які виникають у жін. організмі, зокрема в статевих органах, поза вагітністю, роз­робляє методи про­гнозува­н­ня, профілактики, терапевт. і хірург. лікува­н­ня запальних процесів, порушень менструал. функції, аномалій роз­витку статевих органів, пере­дпухлин. захворювань, добро- та зло­якіс. пухлин, жін. неплідності тощо. Здавна допомогу при пологах надавали жінки-повитухи, що на практиці на­вчалися від ін. жінок най­простіших нар. засобів. Перші ві­домості про спец. мед. допомогу жінкам містяться в стародав. папірусах (15–20 ст. до н. е.), у книгах пророка Мойсея тощо. В Україні на поч. 12 ст. онука князя Володимира Мономаха Євпраксія-Зоя видала твір під на­звою «Мазі», де в 5-му роз­ділі містяться поради щодо вагітності, пологів та до­гляду за новонародженим. На­прикінці 18 — 1-й пол. 19 ст. тут зʼявилися перші акушерки. Тоді ж працювали перші українці-гін­екологи, які на­вчалися у Зх. Європі, а практикували в Росії: Н. Максимович-Амбодик (основоположник акушерства в Рос. імперії), Д. Самойлович, В. Ризенко, О. Данилевський. Як мед. наука А. і Г. в Україні сформувалися на поч. 40-х рр. 19 ст., коли при Київ. університеті св. Володимира від­крито (1841) першу каф. А. і Г., яку очолив проф. Крамаренков (1841– 44). Директор та організатором першої акушер.-гінекол. клініки був О. Матвєєв (1844– 82), який вперше за­пропонував метод профілактики гонобленореї в новонароджених і довів його успішність. Його учень І. Лазаревич у 1862 заснував Харків. наук. школу акушерів-гін­екологів, традиції якої продовжили М. Толочинов, І. Грищенко, Р. Малихіна, В. Соляник-Шилейко, В. Грищенко. І. Лазаревич уперше сконструював акушер. щипці й об­ґрунтував їх за­стосува­н­ня. З імʼям проф. Г. Рейна, який у 1883 очолив каф. А. і Г. Київ. університету, повʼязане створе­н­ня першого в Україні Київ. наук. товариства акушерів-гін­екологів. Подальший роз­виток акушер.-гінекол. науки й практики в Україні повʼязують з такими вченими, як Г. Брюно, Г. Писемський, О. Крупський, Ф. Соколов, О. Лурʼє, А. Ніколаєв, М. Бакшеєв, К. Жмакін, С. Вино­градова, Г. Степанківська, Л. Тимошенко, О. Михайленко, які створили свої наук. школи, під­готували наук. і практ. працівників для від­повід­них каф. і клінік мед. факультетів, а від поч. 1920-х рр. — мед. ін­ститутів. Зросла мережа полог. ліжок у лікарнях: великі міста України у 1914 мали 984 полог. ліжок, 1931 їх кількість зросла до 5291, а в 1940 у містах — 11 191, селах — 6682 полог. ліжок. Кількість полог. ліжок у 1975 становила 7,3 на 10000 всього насел., у 1997 — 5,38, гін­екологічних у 1975 — 6,63, 1997 — 5,1. У 2000 в Україні налічувалось 25 526 акушер. та 23 817 гінекол. ліжок. 1940 на­да­н­ня жінкам полог. допомоги у містах України на­ближалося до 100 %, а у селах — до 83,9 %. Знеболюва­н­ня пологів у цьому ж році проводилося у 24,2 % випадків, а 1999 у 87,4 %. Однак до­статньо устаткованими в Україні були лише полог. лікарні та від­діли лікарень у великих містах. 1927 від­бувся 1-й Всеукр. зʼїзд акушерів-гін­екологів, тоді ж створ. Наук. товариство акушерів-гін­екологів України. Його очолювали О. Лурʼє, А. Ніколаєв, М. Бакшеєв, О. Пап, Г. Степанківська, від 1996 — Б. Венцківський. Від 1929 діє НДІ педіатрії, акушерства та гін­екології, першим дир. якого була Б. Бендерська. Від 1936 в Україні видається наук.-практ. ж. «Педіатрія, акушерство і гін­екологія». 1938 введено посаду гол. акушера-гін­еколога МОЗ (у різні роки — О. Лурʼє, М. Бакшеєв, Я. Сольський, А. Коломійцева, Б. Венцківський). 1975 в Україні народилося 730 989 дітей, 1997 — 443 366, 1999 — 386 500. Материн. смертність 1976 становила 55,6 на 100 000 новонароджених, у 1997 — 30,9, у 2000 — 25,6. Кількість абортів: у 1985 — 149,1 на 100 пологів, у 1997 — 128,9, у 1999 — 121,3. За остан­ні роки в Україні значно збільшилася кількість ускладнених пологів: у 1975 — 26,5 %, у 1997 — 68,1 %, у 1999 — 69 %. У вагіт. жінок частіше зу­стрічається екс­трагенітальна патологія: серцево-судин­на патологія серед вагітних у 1975 становила 2,5, у 1997 — 5,8 на 100 вагітних, частота анемій вагітних збільшилася від 2,1 у 1978 до 35,5 у 1997 на 100 вагітних. Зро­стає гінекол. захворюваність: роз­лади менструал. циклу у 1975 — 417,5, у 1995 — 922,9 на 100 000 жін. насел.; кількість захворювань шийки матки від­повід­но — 877,6 і 1326, запальні процеси жін. статевих органів — 537,4 і 1223,5. Лікарів акушерів-гін­екологів у 1975 було 8163, а у 1997 — 11840. У 1999 кількість акушерів-гін­екологів зросла до 12 439 осіб.

Традиції київ. школи акушерів-гін­екологів продовжують проф. В. Дашкевич, А. Коломийцева, В. Артамонов, С. Леуш, Є. Коханевич, В. Голота, Я. Сольський, Б. Венцківський. Ві­домі акушер.-гінекол. школи сформувалися у Львові (Л. Маркін, В. Бесєдін), Одесі (О. Зелінський, В. Запорожан), Донецьку (В. Чайка, Д. Мирович), Дні­пропетровську (К. Воронін, З. Дубосарська), АР Крим (А. Рибалка) та в інших регіонах України. На 10-му зʼ­їзді акушерів-гін­екологів України (1996) Наук. товариство перейм. на Асоц. акушерів-гін­екологів, яка від 1998 видає «Вісник Асоціації акушерів-гін­екологів України».

Завантажити статтю