А́ЛЖНЄВ Юрій Борисович (24. 08. 1949, м. Кіровабад, нині м. Ґянджа, Азербайджан) — композитор, диригент. Член НСКУ (1990), Всеукр. муз. спілки (1995). Заслужений діяч мистецтв України (1995). Закін. Харків. ін­ститут культури (1977, нар.-оркестр. від­діл.), Харків. ін­ститут мистецтв (1989, кл. композиції В. Золотухіна). Працював концерт­мейстером Харків. академік рос. драм. театру ім. О. Пушкіна (1976–91), 1991–97 — старший викладач, від 1997 — доцент Харків. ін­ституту мистецтв. Осн. творчі здобутки А. в жанрах симф., камер., хор., нар.-інструм. музики та пісні. У твор. доробку: симфонія «Пролог» (1989), симфонієта «Спогади матінки Землі» (1987), рапсодія «Обереги» (1990); хор. концерти «Дівич-сон» (1995), «Спів­омовки» (1998), «Пробудже­н­ня» (1998); нар.-інструм. концертні композиції «Дергунець», «Шляхи широкії» (вʼязанка), «Ой, гоп, гопака...», «Вихід із Криму», «Пандухти», «Тноїм», «Чабанські мелодії», «Тро­їста-Забрідська»; балади для голосу в су­проводі оркестру нар. інструментів «Як жити хочеться...» на поезію Олександра Олеся, «Кобзо моя» — П. Куліша, «Чабор» — П. Бровки, «Мати сіяла сон» — Б. Олійника; космогонічні суголос­ся «На заборолі голос чути…» для вокал. тріо на поезії Т. Шевченка, Л. Глібова, І. Франка, Олександра Олеся, С. Сапеляка, Н. Матюх, фрагмент «Слова о полку Ігоревім».