Комітет державної безпеки УРСР

КОМІТЕ́Т ДЕРЖА́ВНОЇ БЕЗПЕ́КИ УРСР Засн. 1954 як складова частина Комітету державної без­пеки СРСР. Його повноваже­н­ня та організац. структура повністю від­повід­али повноваже­н­ням і організац. структурі КДБ СРСР. Їх ви­­­значено з ухвале­н­ням Кримінал. (1960) і Кримінально-процесуал. (1961) кодексів УРСР. Слідчі КДБ при РМ УРСР мали право вести попереднє слідст­­во у справах про зраду батьківщини; шпигун­ство; терорист. акт; терорист. акт проти пред­ставни­­ка іноз. держави; диверсію; шкід­­ництво; антирад. агітацію і пропаганду; організац. діяльність, спрямов. на вчине­н­ня особливо небезпеч. держ. злочинів, а також про участь в антирад. організаціях; про особливо небезпечні держ. зло­­чини, вчинені проти ін. держав трудящих; роз­голоше­н­ня державної таємниці, воєн. таєм­­ниці та втрату документів, що їх містять; контрабанду; масові без­­­порядки; незакон. виїзд за кордон і незакон. вʼїзд до СРСР; поруше­н­ня правил між­нар. польотів; пере­да­н­ня іноз. організації ві­домостей, які складають служб. таємницю. Станом на 1960 до структури КДБ УРСР входили центр. апарат, територ. органи в областях (упр. КДБ), апарат упов­­новажених у містах, р-нах, на за­­лізнич. станціях (остан­ні 1967 ре­­організов. у міські та рай. від­діли або від­діл. КДБ). У структурі центр. апарату діяли 1-е (роз­відка), 2-е (контр­розвідка) й опе­­ративно-тех. упр., радіоконтр­­роз­­відув. служба, 10-й (обліково-архів.), слідчий, 8-й (шифрув. звʼязку), уряд. звʼязку, фінанс., госп. від­діли, слідчий ізолятор, секретаріат. Органи військ. контр­­розвідки й особл. від­діли, роз­таш. на тер. УРСР, пере­бували у прямому під­порядкуван­ні 3-го гол. упр. КДБ СРСР. Після пере­йменува­н­ня КДБ при РМ СРСР у КДБ СРСР, згідно з указом Президії ВР УРСР від 20 липня 1978 КДБ при РМ УРСР також пере­йменов. у КДБ УРСР. Формально, від­повід­но до Кон­ститу­­ції УРСР 1978, КДБ належав до категорії союзно-респ. держ. комітетів і мав пере­бувати у по­двій. під­порядкуван­ні як РМ УРСР, так і КДБ СРСР, однак фактично керівництво органами держ. без­пеки здійснювали вищі парт. органи СРСР — ЦК КПРС і його політбюро.

В УРСР після ухвале­н­ня ВР 16 липня 1990 Декларації про дер­­жавний суверенітет України взя­­то курс на побудову влас. органів держ. без­пеки. Від­разу після проголоше­н­ня незалежності України 24 серпня 1991 (див. Акт проголоше­н­ня незалежності Укра­­їни) ВР України ухвалила по­станови «Про політичну об­становку на Україні і негайні дії ВР України по створен­ню умов непо­вторе­н­ня надалі військово­­го пере­вороту», «Про департизацію державних органів, установ та організацій», «Про війсь­кові формува­н­ня в Україні». Згід­­но з цими актами всі дис­локов. на території України військ. формува­н­ня, зокрема КДБ і його війська, під­порядковувалися ВР України. Спів­роб. органів держ. без­пеки протягом 10-ти днів ма­­ли припинити членство у будь-якій політ. партії та русі, а до 1 листопада 1991 на роз­гляд ВР України мав бути внесений проект закону про органи держ. без­пеки України. Станом на 1991 у структурі КДБ УРСР діяли 1-е (роз­відка), 2-е (контр­розвідка), 3-є (боротьба з організов. злочин­ністю), 4-е (контр­розвідув. ро­­бота на транс­порті), «З» (захист кон­ституц. ладу і боротьба з те­­роризмом), 6-е (контр­розвідув. захист економіки), 7-е (зовн. спо­­­стереже­н­ня), оперативно-тех., кадрів, уряд. звʼязку упр.; «Р», інформ.-аналіт., 9-а (охорона кер. комуніст. партії і уряду), юрид., охорони, військ.-мед. служ­­би; слідчий, 8-й (шифрув. і дешифрув. робота), 10-й (архів.), мобілізац., фінанс., госп., буд. від­діли; інспекція, секретаріат і слідчий ізолятор. Від­повід­но до 3-го пункту по­станови ВР Украї­­ни «Про створе­н­ня Служби національної без­пеки України» від 20 вересня 1991 КДБ УРСР ліквідовано, а його матеріал.-тех. базу (окрім матеріал.-тех. засо­­бів під­роз­ділів шифрув. звʼязку та служби охорони) пере­дано Службі без­пеки України. Під­ста­­вами для ліквідації ви­значено необхідність повного реформу­­ва­н­ня колиш. союз. і респ. системи органів держ. без­пеки піс­­ля проголоше­н­ня незалежності України, ліквідації ві­домчого мо­­нополізму в сфері держ. без­пеки (органи, що забезпечували шифрув. звʼязок, під­порядк. ВР України, службу охорони ви­­щих посад. осіб держави пере­дано до Респ. гвардії України), захисту інтересів держ. без­пеки незалеж. України. КДБ УРСР очолювали В. Нікітченко (1954–70), В. Федорчук (1970–82), С. Му­­ха (1982–87), М. Голушко (1987–­­91).

Завантажити статтю