КОНДРАТЮ́К Станіслав Євгенович (19. 11. 1938, м. Ставрополь, нині Тольят­ті Самар. обл., РФ) — матеріало­знавець. Син Є. Кондратюка. Доктор технічних наук (1991), професор (1999). Всесоюзні премії ім. Д. Чер­­но­ва (1980) та ім. М. Мінкевича (1988). Навч. у Львів. університеті (1956–58), закін. Київ. університет (1962). Пра­цював 1962–68 в Ін­ституті про­блем матеріало­знавства АН УРСР; від 1970 — у Фіз.-технол. ін­ституті металів та сплавів НАНУ (обидва — Київ): від 1993 — завідувач від­ділу лиття та структуро­утворе­н­ня сталі. Засн. і гол. ред. (від 1995) ж. «Метало­знавство та обробка металів». Наукові дослідже­н­ня: процеси структуро­утворе­н­ня та кри­­сталізації сталі; прояви спадковості метал. матеріалів; вплив зовн. факторів на структуру і властивості литих сталей; теорія легува­н­ня, основи ливар. метало­знавства; фракто­графія та руйнува­н­ня металів; роз­робле­н­ня маловід­ход. ливар. технологій з викори­ста­н­ням інтенсив. тепловід­бору.