КУ́ЧЕР Василь Степанович (07(20). 07. 1911, с. Вербів, нині Любимівка Андрушів. р-ну Житомир. обл. — 18. 04. 1967, Київ) — прозаїк. Член СПУ (1934). Учасник 2-ї світової війни. Бо­йові та держ. нагороди СРСР. Навч. у Харків. університеті (1930–34). Працював військ­кором і журналістом, зокрема у г. «Радянська Житомирщина». Дебю­­тував 1931 оповіда­н­ням «Ініціатива» у харків. ж. «Молодняк». Автор зб. оповідань і нарисів «Cuscuta», «Дві новели», «Марта» (усі — 1932), «Мої друзі» (1935), «Квітує жито» (1938), «Дорога на за­ставу» (1939; усі — Харків); істор. роману «Устим Кармалюк» (К., 1954) та ін. Оборону Одеси і Севастополя описав у нарисі «Людмила Павличенко» (Москва, 1943), романах «Чорноморці» (1952), «Голод» (1961). Про жит­­тя повоєн. села і труд. будні робітн. колективів роз­повів у романах «Прощай, море» (1957), «Трудна любов» (1960), «Намис­­то» (1964), «Орли воду пʼють» (1966). Багатоплан. за сюжетом є роман «Ми не спимо на трояндах» (1967). Твори К. вміщено у вид. «Твори» (1970–71, т. 1–5; усі — Київ), окремі пере­кладено рос. та ін. мовами. Спів­автор сценарію кінофільму «Вітер зі Сходу» (1941). Імʼям К. на­звано вулиці у Києві та Севастополі; школу в с. Ставище Попільнян. р-ну Житомир. обл.; від­крито музей у Любимівці; на київ. будинку (вул. М. Коцюбинського), де мешкав К., встановлено мемор. дошку.