Лавочне
ЛА́ВОЧНЕ — село Сколівського району Львівської області. Лавочненській сільраді підпорядковане с. Тернавка. Знаходиться у межах Українських Карпат, на р. Опір (притока Стрию, бас. Дністра), за 147 км від обл. центру, за 30 км від райцентру та за 9 км від смт Славське. Площа 2,64 км2. За переписом 2001 населення складало 1198 осіб, станом на 1 січня 2015 — 1292 особи (переважно українці). Залізнична станція на лінії Львів–Ужгород. На території села знайдені поховання бронзової доби. За народними переказами, назва походить від численних смерекових лавок-містків, які слугували як для того, щоб перебратися на інший бік річки, так і для відпочинку. Вперше згадується у писемних джерелах 1591. Долиною Опора проходив торговельний шлях з долини Дністра на Закарпаття та Придунайську низовину. 1594 село спалили татарські загони. Жителі брали участь у опришківському русі. Після 1-го поділу Польщі 1772 Л. відійшло до Австрії (від 1867 — Австро-Угорщина). 1886 завершено будівництво залізниці Мукачеве–Свалява–Л., 1887 — Л.–Стрий. 1915 тут відбувалися запеклі бої УСС, австро-угорських і німецьких військ з російськими військами. 1919–39 — знову у складі Польщі (у міжвоєнні роки поблизу Л. проходив кордон з Чехо-Словаччиною), від 1939 — УРСР. Від червня 1941 до 8 жовтня 1944 — під німецько-фашистською окупацією. 1939–59 — у складі Дрогобицької, від 1959 — Львівської обл. 1939–40 — райцентр. 1940–59 — село Славське, 1963–66 — Стрийського, 1959–63 та від 1966 — Сколів. р-нів. Мешканці зазнали сталінських репресій. До середини 1950-х рр. у Л. і його околицях вели збройну боротьбу загони ОУН–УПА. У 2-й половині 1960-х рр. проживало 1239 осіб. Нині у селі — загальноосвітня школа, дитсадок; Будинок культури, бібліотека; амбулаторія. Діє релігійна громада УГКЦ. 2012 у селі від удару блискавки згоріла деревʼяна церква Різдва Богородиці, яка була споруджена 1827.
