ЛАЗАРЧУ́К Андроник Григорович (15. 01. 1870, с. Уховецьк, нині Ковел. р-ну Волин. обл. — 06. 09. 1934, м. Борзна Черніг. обл.) — живописець, культурний діяч, педагог. Батько І. Лазарчука. Навч. у ковел. іконописця (1880–82), живопис. майстерні Почаїв. лав­ри (нині Терноп. обл., 1886–89), удосконалювався у Лавр. рисув. школі (Київ), закін. С.-Петербур. АМ (1895), пед. курси при ній (1899–1900; майстерня В. Маковського). Учителював; від 1915 — викладач чол. і жін. г-зій у м. Борзна, де організував 1919 художні курси, 1922 — краєзн. музей (дир. до 1925). Автор темат. картин, пейзажів, порт­ретів у реаліст. стилі. У творчості Л., що базується на нар. витоках, простежується любов до рідного краю. Змальовував життя простого люду, духов. світ людини. Створював іл., ікони, брав участь у монум. роз­писах Свято-Тро­їц. і Печер. церков Почаїв. лаври. Ілюстрував ж. «Рідний край» (Київ, 1906–14). Товаришував з Оленою Пчілкою. Серед учнів — В. Костецький, О. Саєнко, М. Фрад­кін, І. Хворо­стецький. 1995 проведено персон. ви­став­ки у Луцьку та Ковелі, наук.-практ. конф. «А. Лазарчук і укр. художня культура кін. 19 — поч. 20 ст.». Деякі роботи зберігаються у Волин. (Луцьк) і Конотоп. (Сум. обл.) краєзн. музеях, НХМ, Музеї видат. діячів укр. культури (обидва — Київ); документи, фото, особисті речі (зокрема мольберт) — у Музеї Лесі Українки в с. Колодяжне (Ковел. р-н). Листи Л. та коментарі до них опубл. у ж. «Культурная жизнь Юга Рос­сии» (2003, № 2).