ЛЕВИ́НСЬКИЙ Збіґнев-Брохвіч (Lewiński Zbig­niew Brochwicz; 16. 12. 1877, м. Кельце, нині Свентокшис. воє­водства, Польща — 19. 12. 1951, м. Ґлазґо, Шотландія, Велика Британія) — польський архітектор. Навч. в АМ у С.-Пе­тербурзі (1896–1903). Від­тоді удосконалював зна­н­ня з архітектури у Німеч­чині та Великій Британії. 1905–15 працював у Львові. 1908 отримав концесію будівничого та від­крив проект­не бюро, яке спочатку було роз­таш. на вул. Ка­детська (нині Гвардійська, № 8), а від 1912 — на вул. Дверницького (нині І. Свєнціцького, № 11а). 1908–15 — чл. львів. Політех. товариства, 1910–14 — обʼ­єдн. архітекторів та художників «Зеспул». Споруджував у Львові житл. й адм. будинки в стилях рац. сецесії, ран­нього функціоналізму та 2-ї хвилі історизму — модернізов. напрямів бароко, ампіру та класицизму. Характер. рисою творів Л. є виразність обʼємів і обрисів та майже повна від­сутність декору. Його першою спорудою стала власна камʼяниця на вул. Кадетська (1906–07). Серед ін. реаліз. про­ектів у Львові — камʼяниця Е. Век­слера на розі вул. Академічна (нині про­спект Т. Шевченка), № 27, А. Фредра та Лозинського (нині О. Герцена; 1908–09), будинки Б. Дембінсь­кого (нині вул. Каліча Гора, № 11; 1909–10) та А. Залевської (нині вул. П. Дорошенка, № 77; 1910–11), будівля нової Дирекції залізниць на розі вул. Міцкевича (нині Листопадового Чину, № 20) та Зиґмунтовська (нині М. Гоголя, № 1–3; 1912–13). Л. екс­понував свої про­екти у Львові: 1910 — на Заг. ви­­ставці архітектури, 1914 — на архіт. частині Весняного салону. Один із творців теорії нової ретроспекції «пост­історизму», початок якій поклала конф. у Клубі будівничих Політех. товариства 9 лютого 1909 (ви­ступив з гол. доповід­дю). Брав участь в укр.-польс. і польс.-більшов. вій­нах. 1921 закін. Вищу військ. школу у Вар­шаві. З військ. служби ви­йшов на пенсію 1935. Публікувався у військ. часописах. На поч. 2-ї світової вій­ни емігрував до Франції, зго­дом ви­їхав до Великої Британії.