Левинський Степан Іванович

Визначення і загальна характеристика

ЛЕВИ́НСЬКИЙ Степан Іванович (1897 — 08. 10. 1946, м. Ґап, департамент Верх­ні Альпи, Франція) — сходо­знавець, культуролог, дипломат. Син І. Левинського. Здобув фах інж.-хіміка у Львів. політехніці, продовжив студії у Брюс­селі. 1922 емігрував до Парижа, де закін. япон. від­діл Школи держ. мов (1929) та Школу політ. наук. За рекомендацією П. Бойє оселився у Япон. домі, в оточен­ні японців удосконалював зна­н­ня мови та звичаїв. 1933 за кн. «З Японського дому» (Л., 1932) від­­­значений премією Товариства письмен­ників і журналістів ім. І. Фран­ка. Серед ін. творів — «Від Везувія до пісків Сагари» (1932), «Схід і Захід: Нариси з подорожі» (1934; обидва — Львів). 1934–35 вміщував публікації у львів. часописі «Назу­стріч». Писав про япон. поезію у перекл. С. Гординського, архіт. памʼятки Льво­ва, їхню ре­ставрацію, твори укр. та япон. мистецтва. Від 1935 меш­кав у Харбіні (нині Китай), Пекіні, Сайгоні (нині Го-Ши-Мін, Вʼєтнам). За під­тримки віце-маршалка польс. сейму В. Мудрого при­знач. референтом із екон.-торг. справ консульства Польщі у Харбіні. 1939 на знак протесту проти ліквідації Карпат. України подав заяву про самовід­від, але під тиском УНДО від­кликав її. Спів­працював із ча­сописом «Український голос на Далекому Сході» (виходив від 1941 у Шанхаї), взяв участь в укладен­ні першого укр.-япон. словника (Харбін, 1944). У 1946 пере­їхав до Франції. Твори Л. рецензували С. Гординський, М. Рудницький.

Літ.: Лишкевич С. На українському Парнасі // Дзвони. 1934. Ч. 1/2; Наші роз­мови з лауреатами [літературних премій] // Назу­стріч. 1934, 1 лют.; Бор­щак І. Степан Левинський // Соборна Україна. Париж, 1947. Ч. 3–4; Світ І. Українсько-японські взаємини, 1903–1945: Істор. огляд і спо­стереже­н­ня. Нью-Йорк, 1972.

С. І. Білокінь

Завантажити статтю