Луків — Енциклопедія Сучасної України

Луків

ЛУ́КІВ (до 1557 – Лукове, 1577–1946 – Мацеїв) – селище міського типу Турійського району Волинської області. Має статус істор. насел. місця України (2001). Знаходиться за 100 км від обл. центру, за 22 км від райцентру, за 2 км від ст. Мацеїв залізниці Київ–Ковель–Ягодин–Холм і за 1,5 км від міжнар. автомагістралі Київ–Варшава. Пл. 10,45 км2. За переписом 2001, насел. ста­новило 3147 осіб (складає 92,1 % до 1989), станом на січень 2015 – 3200 осіб; переважно українці (98,1 %). С-ще лежить у низині, побл. великих луків, звідси й походить його назва. У минулому ці землі входили до складу Київ. Русі, Волин., а потім – Галицько-Волин. князівств. Від 1340-х рр. – під владою Великого князівства Литовського, за Люблін. унією 1569 відійшли до Польщі. За гіпотезою історика Б. Возницького, у 13 ст. тут була закладена фортеця ордену тамплієрів. 1510 у писем. джерелах згадується луків. парафіял. церква, що розташовувалася на тер. Любомл. староства та підпорядковувалася Любомл. протопопії. Перша згадка про Лукове в істор. документах належить до 1537. Поселення було спадк. володінням волин. родини Матвієвських, які пізніше стали йменуватися Мацейовськими. 1557 на прохання надвір. корон. маршалка Стані­слава Мацейовського польс. король і великий князь литовський Сиґізмунд ІІ Авґуст надав Луковому Маґдебур. право та дозвіл на проведення ярмарків і зведення замку, тією ж королів. грамотою село перейм. на м-ко Мацеїв. 1575 поселення від Ста­ніслава Мацейовського перейшло у власність до брацлав. воєводи князя Андрія Вишневецького. Потім як посаг Мацеїв відійшов до магнат. родини Сапег, 1680 його придбав Атаназій Мйончинський (1683 за успішну участь в обороні Відня від турків отримав у нагороду від польс. короля Яна ІІІ Собеського Луцьке староство, пізніше став волин. воєводою). Відтоді понад 200 р. був центром володінь графів Мйончинських. У 18 ст. їхній маєток «Мацейовщина» виріс до 20-ти сіл. На місці старого замку вони збудували палац за проектом нім. арх. М.-Д. Пеппельмана (приблизно наприкінці 18 – на поч. 19 ст.; від 1903 належав православ. семінарії у С.-Пе­тербурзі, потім розташовувався катол. монастир непорочниць, нині туберкульозна лікарня залізнич. ст. Ма­цеїв; збереглися замк. оборонні рови), поруч з ним заклали парк у англ. стилі (2-а пол. 19 ст.; нині парк-пам'ятка садово-парк. мист-ва заг.-держ. значення «Здо­ров'я»). При Мйончинських Мацеїв перетворився на місто. Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. За Андрусів. перемир'ям 1667 та за умовами «Вічного миру» 1686 Мацеїв залишився у складі Польщі, після її 3-го поділу 1795 відійшов до Рос. імперії. У 19 – на поч. 20 ст. – м-ко Ковел. пов. Волин. губ. 1877 за 2 км на Пн. завершено прокладання залізниці Ковель–Холм–Люблін. Наприкінці 19 ст. Мацеїв – осн. центр шкір. вироб-ва на Волині. На поч. 20 ст. працювали черепична ф-ка, паровий млин, 42 магазини, кредитне т-во; діяли двокласна школа, духовне уч-ще, земська лікарня. У роки 1-ї світ. війни – прифронт. м-ко. Від серпня 1915 до кін. 1918 його утримували австро-угор., наприкінці 1918 – петлюрів., у серпні–вересні 1920 – більшов., від поч. 1919 до серпня 1920 та від вересня того ж року – польс. війська. За Ризьким мирним до­говором 1921 Мацеїв відійшов до Польщі; був центром гміни Ковел. пов. Волин. воєводства. У міжвоєнні роки функціонували осередки «Просвіти», «Союзу українок». Від 1939 – у складі Волин. обл. УРСР; від 1940 – смт, райцентр. Від 27 червня 1941 до 18 липня 1944 – під нім.-фашист. окупацією. У Мацеєві нацисти вбили понад 5 тис. євреїв, які мешкали у м-ку та нав­колиш. селах. Під час 2-ї світ. війни діяло рад. підпілля. До серед. 1950-х рр. вели збройну боротьбу загони ОУН–УПА. Багато жит. зазнали сталін. репресій. 1951 співроб. Мін-ва держ. безпеки СРСР виявили у Луків. школі Молодіжну орг-цію на­ціо­налістів, майже всі десятикласники були виключені, частина із них отримала різні терміни ув'язнення та заслання. 1959–65 – у складі Любомл., від 1965 – Турій. р-нів. 1838 проживало 2 тис., 1870 – 1035, 1911 – 4126, 1959 – 2820, 1979 – 3678 осіб. Нині працюють Луків. комбінат буд. матеріалів, підпр-во з вироб-ва дерев'яних буд. конструкцій «Аміла», деревообробне СП «Ліспром», м'ясоперероб­не підпр-во «Мацеїв», цех з випікання хлібобулоч. виробів, міжгосп. птахівн. підпр-во, льононасіннєва агровироб. дільниця, підпр-во з перероблення льону «Флекс-Імпекс», зерно­сховище «Міленіум». Розробляються поклади крейди, глини, піску. У Л. – ПТУ № 22, заг.-осв. школа, дитсадок; Будинок куль­тури, 2 селищні б-ки; лікар. амбулаторія. За межами с-ща став відомим фольклорно-етногр. ансамбль укр. пісні «Калинонька». Частина мешканців нині зай­ма­ється декор.-ужитк. мист-вом, зокрема вишиванням. Також збе­реглися костел св. Ганни (16 ст.), церква та дзвіниця св. Параскеви (1723). До 1970-х рр. у центр. і сх. частині с-ща знаходилося 3 кургани. Встановлено мемор. комплекс Слави, пам'ятні знаки рад. танкістам, які визволяли с-ще. Серед видат. уродженців – педагог Л. Кондрацька, фізик О. Максимчук, фахівець у галузі залізнич. транспорту О. Сав­чук, громад. діячка І. Винницька-Лебідь. З Л. пов'язані життя та діяльність математика, чл.-кор. НАНУ В. Дзядика, фізика Т. Мар­тиновича, поета, композитора, диригента О. Каліщука, журналіста, поета В. Вербича, письменниці М. Якубовської.

Літ.: Теодорович Н. И. Волынь в описании городов, местечек и сел в церковно-историческом, географическом, этнографическом, археологическом и других отношениях: Историко-статистичиское описание церквей и приходов Волынской епархии. Т. 5: Ковельский уезд. Почаев, 1903; Орлович М. Ілюстрований путівник Волинню. Лц., 1929; Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся: Краєзн. слов. від найдавніших часів до 1914 р. Т. 2. Вінніпеґ, 1986; Тимощук Л. Луків: Минуле і сучасне // Нар. слово. 2006, 15 лип.; Александрович В. Малярі та різьбярі Лукова (Матієва) у ХVІІІ столітті // Волин. ікона: Дослідж. та ре­ставрація: Наук. зб.: Мат. 14-ї міжнар. конф. Лц., 2007. Вип. 14; Трофимук В. Про Мацеївську трагедію пам'ятають в Америці та Ізраїлі: У невеликому містечку під час війни фашисти розстріляли понад п'ять тисяч євреїв // Вісник і К. 2007, 1 лют.; Якименко М. Від Мацейова до Лукова: Виповнюється 470 років з часу першої згадки про селище Луків і 450 – надання йому Маґдебурзького права // Голос України. 2008, 14 лют.; Студії і матеріали з історії Волині. Лц., 2012.

З. П. Ярмолюк


Покликання на статтю