МАРКО́ВИЧ Андрій Микола­йович (до 1888 — Маркевич; 09(21). 11. 1830, с. Турівка Прилуц. пов. Полтав. губ., нині Згурів. р-ну Київ. обл. — 11(24). 03. 1907, С.-Петербург) — культурно-освітній діяч. Походив із давнього козац.-старшин. роду. Від 1846 навч. в Училищі право­знавства у С.-Петербурзі, звідки виключений за участь у студент. русі (згодом завершив освіту). Працював юристом, був сенатором, брав участь у під­готовці судових реформ у Рос. імперії 1860–80-х рр. Водночас як музикант-віолончеліст ви­ступав у концертах із А. Рубінштейном, М. Римським-Корсаковим, О. Глазуновим. 1866 разом із А. Рубін­­штейном організував С.-Петер­­бур. консерваторію. Спів­засн. Муз. товариства у С.-Петербурзі, ініціатор створе­н­ня аналог. т-в у Києві, Харкові, Одесі. Обробляв українські народні пісні, 25 із яких уміщено в 2-му томі «Записок о Южной Руси» П. Куліша (С.-Петербург, 1857). Від 1898 — голова Товариства ім. Т. Шевченка для допомоги нужден. уродженцям Пд. Росії, які вчаться у ВНЗах С.-Петер­­бур­­га. Особисто знав і матеріально допомагав Т. Шевченку. З ініціативи М. 1906 зі справи Кирило-Мефодіїв. братства, що пере­бувала в архіві Департаменту поліції, вилучено авто­графи Т. Шевченка (зокрема зб. «Три літа»), які В. Доманицький вперше вмістив до «Кобзаря» (С.-Пе­­тербург, 1907). Згодом їх пере­дано до Музею укр. старожитностей ім. В. Тарновського Черніг. губерн. земства (Чернігів).