Розмір шрифту

A

Межибіж (заповідник)

«МЕЖИ́БІЖ» Державний історико-культур­ний заповід­ник Перша істор. згадка про музей у Меджибіз. замку, що належав А.-Є. Чарторийському (нині знаходиться у смт Меджибіж Летичів. р-ну Хмельн. обл.), датована 1819. Статус памʼятки архітектури респ. значе­н­ня Меджибіз. замку на­дано 1963. У 1971 тут від­крито музейну екс­позицію як від­діл Хмельн. обл. краєзн. музею. Від 1997 — Меджибіз. регіон. історико-етногр. музей-фортеця (1999 її внесено до Держ. реєстру нац. культур. на­дба­н­ня), під­порядк. упр. культури Хмельн. облдерж­адміністрації, від 2001 — сучасна назва (у написан­ні від­ображено літописне найменува­н­ня міста — Межибоже). Роз­почав діяльність 2003. Заповід­ні обʼєкти: палац Сенявських-Чарторийських, церква 16–19 ст., мури з вежами 14–19 ст. Зведений у 16 ст. палац є склад. комплексом житл., оборон. і госп. споруд, надбуд. у стилістиці ренесансу над аналог. спорудами часів Великого Князівства Литовського. Від литов. замку збереглися центр. вежа-донжон, барбакан (елемент пізньосередньовіч. фортифікації, що захищав під­ступи до міської брами), частина пд. вежі та зх. мур (нижче рівня поверх­ні). Також до складу комплексу входять палац і флігель 16–19 ст., три­ярус. бастіон 16 ст. Архітектори неві­домі, стилістика палацу та флігеля має аналоги серед ренесанс. палац. споруд Пд.-Сх. Європи, зокрема Словач­чини. В структурі будівель збереглися елементи поперед. буд. етапів (до 16 ст.), часткова пере­будова у 19 ст. привнесла елементи неоготики. Церква (традиц. датува­н­ня — 1586) зведена, ймовірно, як проте­стант. каплиця (згодом — римо-катол.), у період осман. окупації 1672–99 — мечеть. Після пере­будови у 18 ст. набула барокових форм і діяла як костел, у 19 ст. — як православна полкова церква. У рад. період, до на­да­н­ня статусу памʼятки, її використовували для госп. потреб. 2005 храм пере­дано УПЦ КП. «Лицар.» вежа (чотири­ярусна) зведена до 16 ст., «офіцер.» (восьми­гран­на) — надбуд. у 18–19 ст. над більш ран­ньою напів­круглою бастеєю 16 ст. (у її центрі –замк. колодязь). Пд. прямокутна вежа 16–19 ст. містить всередині збережений фрагмент круглої кутової вежі періоду Великого Князівства Литовського. Пд. прясло мурів (16–19 ст.) має бійниці для чотири­ярус. деревʼя­ної пристін. бо­йової галереї, у зх. від 16 ст. знаходиться вʼїзна брама з арковим мостом через сухий рів. Міст початково мав пере­кидну секцію, яку пізніше забутовано камі­н­ням. Його опори спираються на більш ранню ка­­мʼяну оборон­ну кон­струкцію. З «карет.» пристін. корпусом, що прилягає до зх. прясла муру, ме­жує одноповерх. житл. будинок — помешка­н­ня комен­данта замку. До пн. і пн.-сх. прясел мурів прилягають одноповерх. житл. корпуси 19 ст. Їх використовували як житл. приміще­н­ня (конвікти) для учнів повіт. училища, згодом — як казарми. Нині тут роз­міщено екс­позиц. зали та служб. приміще­н­ня заповід­ника. Діють музейні екс­позиції: «Від найдавніших часів до 16 ст.» (археол. знахідки з тер. фортеці, т. зв. Замку Ракочі, роз­таш. за 2 км від Меджибіз., м-ка Меджибіж та околиць), «Меджибіж 17 — поч. 20 ст.» (висвітлює події Визв. війни під проводом Б. Хмельницького, життя і похова­н­ня 1760 у Меджибожі засн. реліг. течії хасидизму Ізраеля бен Ієлезера Баал Шем Това, містить предмети побуту євр. насел. і культові предмети юдаїзму), «Інтерʼєр міщанської кімнати поч. 20 ст.» (меблі, посуд, предмети побуту), «Ковальство та гончарство» (фрагмент кузні, вироби майстрів традиц. промислів), «Ткацтво» (домашнє ткац. обладна­н­ня повного технол. циклу від обробле­н­ня сировини до опорядже­н­ня тканих виробів, ткац. вироби майстринь Поді­л­ля), «Ікона в подільській хаті і храмі» (нар. і храмові ікони), «Нетлін­ні скарби України» (традиц. укр. одяг, килими, вишиті рушники тощо), зал змін. екс­позицій (образотвор. мистецтва й тимчас. темат. ви­ставок). Музей памʼяті жертв Голодомору 1932–33 на Хмельнич­чині, створ. 2008 колективом авторів під керівництвом і за концепцією М. Мазура, став першим в Україні повністю присвяч. темі голодомору. Його екс­позиція та приміще­н­ня є ціліс. мист. ін­сталяцією, у якій автентичні предмети, фото, документи та їхні копії по­єд­нано з худож. та пластич. творами у єдину композицію, що містить без­ліч символів і алегорій. Заг. кількість од. зберіга­н­ня у музей. фондах — 9500, серед раритет. екс­понатів — колекція рим. бронз. посуду 2–4 ст. із зони Укр. лісо­степу; скарб монет антонініанів (244–249 рр.), зна­йдений побл. с. Пере­гінка (Ярмолинец. р-ну Хмельн. обл.); княжі печатки 12–14 ст. із зображе­н­нями архангела і Данила Стовпника та ка­­мʼяне прясло з руніч. знаками з похова­н­ня періоду Київ. Русі (13 ст.), виявлені на тер. Меджибіз. фортеці; метал. печатка Рафаїла Сенявського (16 ст.) з археол. роз­копок на тер. Замку Ракочі; рукописна богослужб. кн. «Ок­­тоїх Осьмигласник» (1671); кн. «Орах Хаїм» — перша частина кодексу «Шулхан Арух» 1818, на­­друк. у Меджибіз. євр. друкарні; колекція сувоїв для мезуз кін. 19 — поч. 20 ст. Від 2009 спів­роб. заповід­ника проводять наук.-краєзн. конф. «Стародавній Меджибіж в історико-культурній спадщині України» (станом на 2017 — 17 конф.), від 2011 — щорічні «Археологічні чита­н­ня», від 2015 — археол. конф. (1 раз на 2 р.) спільно з Ін­ститутом археології НАНУ (Київ) та щорічні музей- ні форуми «Музей: храм муз». 2002–15 у заповід­нику від­булося 10 фестивалів середньовіч. культури «Стародавній Меджибіж», від 2013 проходить фестиваль «Чумацький Шлях» (памʼяті О. Авагяна), від 2016 — етнофестиваль «Український Меджибіж». Від 2016 щорічно діє між­нар. волонтер. археол. табір «Medieval bastion». У різний час істор.-архіт., архіт.-археол. й археол. дослідж. на тер. Меджибіз. фортеці здійснювали Г. Логвин, Є. Лопушинська, О. Авагян, М. Ягодзінський, О. Погорілець, Ю. Толкачов. Перший зав. — М. Ягодзінський (1971–87), від 2009 дир. — О. Погорілець.

Літ.: Пінчак М. В. Меджибіж та його скарби: Путівник. Л., 1982; Лопушинська Є. «Меджибізька фортеця» // ПУ. 1996. № 3–4; Памʼяті жертв Голодомору 1932–1933 років в Україні: [фотоальбом за матеріалами музейної екс­позиції ДІКЗ «Межибіж»]. Т., 2009; Толкачов Ю. Меджибізький замок. К., 2010; Державний історико-культурний заповід­ник «Межибіж»: Путівник. К., 2010; Ягодзінський Михайло Йосипович (1923–2008): історик, археолог, музейник. Хм., 2011; Трембіцький А. М. ДІКЗ «Межибіж»: десять років по­ступу. Хм., 2012; Молитва Миколи Мазура за Україну: Зб. ст., присвяч. творцеві музею памʼяті Голодомору 1932–1933 років на Хмельнич­чині нар. художнику України М. Мазуру. Хм., 2015.

І. В. Западенко

Додаткові відомості

Рекомендована література

Іконка PDF Завантажити статтю

Інформація про статтю


Автор:
Статтю захищено авторським правом згідно з чинним законодавством України. Докладніше див. розділ Умови та правила користування електронною версією «Енциклопедії Сучасної України»
Дата останньої редакції статті:
груд. 2018
Том ЕСУ:
20
Дата виходу друком тому:
Тематичний розділ сайту:
Історичні місця
EMUID:ідентифікатор статті на сайті ЕСУ
65488
Вплив статті на популяризацію знань:
загалом:
110
сьогодні:
1
Дані Google (за останні 30 днів):
  • кількість показів у результатах пошуку: 3
  • середня позиція у результатах пошуку: 9
  • переходи на сторінку: 1
  • частка переходів (для позиції 9):
Бібліографічний опис:

Межибіж (заповідник) / І. В. Западенко // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2018. – Режим доступу: https://esu.com.ua/article-65488.

Mezhybizh (zapovidnyk) / I. V. Zapadenko // Encyclopedia of Modern Ukraine [Online] / Eds. : I. М. Dziuba, A. I. Zhukovsky, M. H. Zhelezniak [et al.] ; National Academy of Sciences of Ukraine, Shevchenko Scientific Society. – Kyiv : The NASU institute of Encyclopedic Research, 2018. – Available at: https://esu.com.ua/article-65488.

Завантажити бібліографічний опис

ВСІ СТАТТІ ЗА АБЕТКОЮ

Нагору нагору