МЕ́ЗИНСЬКА (МІ́ЗИНCЬКА) СТОЯ́НКА — одна з найвидатніших пізньопалеолітичних памʼяток Європи. Датована віком 16–15 тис. років тому. Її від­крито 1907 на правому березі річки Десна у селі Мезин (нині Коропського р-ну Чернігівської обл.), досліджено 1908–1909, 1912–1914, 1930–1931, 1954–1961 Ф. Вовком, М. РудинськимІ. Шовкоплясом. На схилі балки у лесові на глибині близько 1,5–3 м виявлено 5 господарсько-побутових комплексів (ймовірно, належали окремим сімʼям мешканців давнього поселе­н­ня), кожен із яких складався з наземного житла, виробничих центрів із обробле­н­ня кременю та кісток тварин, за­глиблених вогнищ поза житлом і ям-комор, заповнених кістками тварин (загальна площа 1200 м2). Основа комплексу — округле житло (діаметром до 6-ти м), споруджене із деревʼяних жердин, вкритих шкурами тварин і обкладених зовні кістками мамутів і рогами пів­нічних оленів. На стоянці зі­брано 113 тис. кременів, зокрема понад 4,5 тис. знарядь — різців, скребків, ножеподібних пластин із ретуш­шю, проколок тощо. Серед виробів із кістки й рогу — наконечники дротиків, молотко- й клиноподібні інструменти, голки, руківʼя для кремʼяних знарядь. Світової слави Мезинська (Мізинська) стоянка набула завдяки зна­йденим тут творам первісного образотворчого мистецтва в усіх його основних формах: скульптурі, графіці та живопису. Скульптурні твори — стилізовані жіночі статуетки і фігурки тварин, виготовлені з бивнів мамута, більшість із яких прикрашена врізними геометричними і меандровими візерунками. Оригінальністю вирізняються графічні зображе­н­ня на 2-х браслетах з тонких платівок бивня мамута, вкритих за­глибленим лінійним орнаментом у ви­гляді комбінації меандру та паралельних зиґзаґових ліній. Унікальними є твори давнього живопису у ви­гляді кількох великих кісток мамута, прикрашених геометричним орнаментом, виконаним червоною фарбою (вохрою), змішаною з кістковим жиром. Також виявлено понад 600 раковин (черепашок) викопних молюсків причорноморського і нижньодні­провського походже­н­ня, що свідчить про звʼязки мешканців Мезинської (Мізинської) стоянки з від­даленими ра­йонами. Майже всі вони просвердлені та використовувалися, ймовірно, як намисто. Крім того, зу­стрічаються шматки бурштину. Матеріали з роз­копок зберігаються у Національному музеї історії України, Археологічному музеї Ін­ституту археології НАНУ (обидва — Київ), музеях С.-Петербурга.