КИСІЛЕ́ВСЬКИЙ Кость (Костянтин Йосипович; 23. 02. 1890, с. Рошнів Товмац. пов. Станіслав. губ., нині Тисмениц. р-ну Івано-Фр. обл. — 20. 09. 1974, м. Монтклер, шт. Нью-Джерсі, США, похов. у м-ку Бавнд Брук, шт. Нью-Джерсі) — мово­знавець, літературо­знавець, педагог. Батько О. Кисілевської-Ткач-Косик та Р. Кисілевського, дід В. Ткач. Дійсний член НТШ (1932), член-кореспондент УВАН (1948). Студіював словʼян. та класичну філологію й філософію в університетах Відня (1908–09, 1911–12) та Ляйпциґа (1910), здобув ступ. д-ра філософії у Віден. університеті (1912). Під час 1-ї світової війни служив у австро-угор. армії. Брав участь у встановлен­ні укр. влади у Львові у листопаді 1918, воював в УГА. Проф. г-зій і учител. семінарій у Станіславі (нині Івано-Франківськ, 1914–29), Львові (1929–38), Рогатині (нині Івано-Фр. обл., 1942–44); від 1937 — у Львів. пед. ін­ституті: 1939–41 — завідувач кафедри мово­знавства; водночас 1939–41 — проф. Львів. університету. Засн. і дир. Укр. таборової гімназії в Байройті (Німеч­чина, 1945–49), шкіл україно­знавства у Нью-Йорку (1949–51) і м. Ньюарк (шт. Нью-Джерсі, 1951–68). Водночас від 1945 — над­звич., від 1959 — звич. проф. УВУ (Мюнхен). Директор Філол. секції НТШ (1956). Наукові дослідже­н­ня: діалектологія, історія української мови, дидактика, істор. граматика, мова творів І. Котляревського, Т. Шевченка, Марка Вовчка, М. Шашкевича, І. Франка, В. Стефаника та ін. Ви­вчав говірки бас. р. Дністер і Прут, а також Звенигородщини; за­пропонував класифікацію укр. говірок. Автор посібника «Методика правописних і словесних вправ» (Станиславів, 1929), «Правописного словника» (Л., 1934); а також оглядів наук. діяльності І. Верхратського, І. Панькевича, С. Смаль-Стоцького, І. Франка. Спів­укладач «Українсько-польського і польсько-українського словника» (т. 1–2, Л., 1930–31; Варшава, 1990), «Хрестоматії з української літератури» (Нью-Йорк, 1961).