КИСІЛЕ́ВСЬКА-ТКАЧ-КО́СИК Олександра Костівна (09. 09. 1928, м. Станіслав, нині Івано-Франківськ — 02. 04. 2020, м. Ньюарк, похована у містечку Бавнд Брук, штат Нью-Джерсі, США) — педагог. Дочка Костя, сестра Романа Кисілевських, дружина В. Косика, мати В. Ткач. Доктор філософії УВУ (Мюнхен, 1976; габіліт. 1986), професор (1991), член-кореспондент НТШ (1993) та УВАН (1997). Студіювала неофілологію в Університеті Фрідріха-Олександра (Ерланґен–Нюрнберґ, Німеч­чина, 1946–1949). Працювала викладачем української мови та літератури, педагогічним керівником Школи україно­знавства у м. Ньюарк (штат Нью-Джерсі, США, 1969–1984), в Українському ін­ституті Америки (1981–1983), Академії св. Юра (1982–1991; обидві — Нью-Йорк). Від 1982 — в УВУ (Мюнхен): керівник педагогічних курсів, 1988–2006 — директор Педагогічного ін­ституту. Професор кафедри методики викла­да­н­ня мов і літератур Київського міського педагогічного університету (1994–2007). Наукові дослідже­н­ня присвячені пита­н­ням історії шкільництва, методики викла­да­н­ня української літератури, під­вище­н­ня кваліфікації українських вчителів у діаспорі та Україні. Редактор «Збірника на пошану Ольги Кобилянської» («Науковий збірник УВУ», Мюнхен, 1991, т. 14; авторка перед­мови), спів­редактор збірника «Байройтські спомини “З юних днів, днів весни”» (Нью-Йорк, 1995).