Маріупольський морський торговельний порт

МАРІУ́ПОЛЬСЬКИЙ МОРСЬКИ́Й ТОРГОВЕ́ЛЬНИЙ ПОРТ — державне під­приємство в галузі морського транс­порту. Роз­таш. у м. Маріуполь Донец. обл. Історія його сягає кін. 18 ст., коли в гирлі р. Кальміус діяв порт. 1799 від­крито митну за­ставу, 1808 — порт. управлі­н­ня. У той час порт спеціалізувався на вивезен­ні. Він ві­ді­гравав важливу роль у зовн. торгівлі Рос. імперії. Щорічно бл. 150 суден з Греції, Туреч­чини, Італії прибували на Маріупол. рейд, через Маріуп. порт (М. п.) вивозили пшеницю, ячмінь, суріпне та лляне насі­н­ня тощо. У звʼязку зі стрімким роз­витком камʼяновугіл. та металург. пром-стей 1886 під керівництвом інж. М. Лисовського в Зинцевій балці на Азов. морі роз­почато будівництво глибоковод. порту. Споруджено 3 моли із 17-ма ка-мʼяними сходами, 42-ма заліз. римами і 17-ма заліз. драбинами, 2 хвилеломи заг. довж. понад 3 км, набережна довж. 850 м на спайній під­ставі та мощений спуск до неї, ківш у гирлі р. Кальміус із запобіж. дамбою та ка-мʼяною набережною, а також 2 заліз. маяки, внутр. мол і хвилелом, 7 «мертвих» якорів та мощений спуск до цього порту. Глиб. гавані доведено до 4,3 м. У 1889 М. п. від­крито для судноплавства. Спеціалізувався на вивезен­ні камʼяного вугі­л­ля. Для при­скоре­н­ня та здешевле­н­ня навантаже­н­ня вугі­л­ля на судна в гавані встановлено перші в Рос. імперії 2 мех. вуглеперекидачі під­йом. силою 18 т (для забезпече­н­ня їхньої роботи побудовано гідравл. станцію). У звʼязку зі зро­ста­н­ням вантажообігу впродовж на­ступ. 20 р. проведено роботи з роз­шире­н­ня порту, спорудже­н­ня нової гавані, під­хід. ка­налу, набережних, електр. і водолаз. станцій, водонапір. башти, більшого по­глибле­н­ня тощо. На поч. 20 ст. М. п. — потужне під­приємство із аванпортом (741 650 м²), хліб. (414 050 м²) та вугіл. (291 200 м²) гаванями, ремонт. басейном (1 183 000 м²), сх. і зх. при­станями, спуском до води із елінгом для малих суден. Довжина берега уздовж порту складала 2880,2 м, а заг. пл. прилеглої до нього тер. — 1,047 км². За роз­міром вантажообігу М. п. належав до найбільших портів Пд. Росії, по­ступаючись лише портам Одеси, Баку та Астрахані. У роки 1-ї світової вій­ни маріуп. портовики за­ймалися і пере­вантаже­н­ням військ, під час воєн. дій 1918–20 тут базувалася Азовська військова флотилія. У мир. час у М. п. проведено від­новлюв. роботи, новий проект роз­витку порту (1933) перед­бачав роз­шире­н­ня та повну його механізацію. Уже 1934 уведено в дію хліб. елеватор місткістю 50 тис. т, створ. потуж. механізов. парк: 18 кранів різного при­значе­н­ня, 3 пере­вантажувачі, 2 вагоноперекидачі, 8 транс­портерів, рухомий парк нараховував понад 200 од. У березні 1938 М. п. виведено зі складу Азовського морського пароплавства та під­порядковано Центр. упр. портів. У цей час змінено й структуру пере­валки вантажів. До 1940 він був повністю зорієнтов. на пере­валку пром. вантажів (марганц. руда, залізоруд. агломерат, цемент, метал, буд. матеріали). У роки 2-ї світової вій­ни через порт від­вантажували боє­припаси, еваку­йов. шпиталі тощо. У період окупації міста М. п. як транс­­порт. вузол втратив своє значе­н­ня. На шосту добу після визволе­н­ня порт прийняв перші військ. вантажі. Матер. збиток, нанесений порту, склав 110 млн крб. 1950 вперше пере­вершено довоєн. рівень вантажопереробок. Порт продовжував рекон­струкцію, поповнював флот новою технікою та суднами. Із пуском 1952 Волго-Дон. суднохід. ка­налу, який сполучив місто із внутр. вод. артеріями країни, М. п. значно роз­ширив екон. звʼязки, освоїв пере­валку нових видів вантажів. 1953–67 під­порядк. Чорноморському морському пароплавству як база для Азов. вуглерудовоз. управлі­н­ня. Від 1955 порт знову від­крито для заходже­н­ня іноз. суден, роз­ширено номенклатуру вантажів (цукор, тютюн, есенції, штапел. полотно, бавовна, рис, цитрусові, хімікати тощо), потоки екс­порту та імпорту. 1964 побудовано новий мор. вокзал. У 1960-і рр. повністю завершено післявоєн­ну рекон­струкцію порту. Із вузькоспеціалізов. під­приємства з пере­робки навалювал. вантажів М. п. пере­творився у важливий пункт пере­валки екс­порт­но-імпорт. ген. вантажів зі знач. пере­вагою продукції донбас. під­приємств та імпорт. товарів. На поч. 1967 від­новлено Азов. мор. пароплавство, судна якого заходили в 200 портів 50-ти країн світу. У порту було приписано 123 судна далекого плава­н­ня і 22 каботаж. судна. У на­ступні роки побудовано вугільновантаж. комплекс (1972), 5 причалів (1971–86), 40 конвеєр. ліній, компʼютер. центр (1980), контейнер. термінал із АСК (1988), а також склад. і побут. приміще­н­ня, їдальні тощо. Від 1984 порт при­ймає судна-ліхтеровози із роз­вантаже­н­ням їх у своїй акваторії. Причали М. п. оснащено 63-ма портал. кранами вантажопід­йомністю 5–40 т. Комплексна механізація доз­волила при­скорити роз­вантажув.-навантажув. роботи й довести вантажообіг від 7-ми (1970) до 12-ти (1982) млн т. У порту були найвищі в СРСР норми обробки суден і вагонів на навалювал. вантажах. Щорічно він обробляв бл. 2 тис. суден. Тоді ж М. п. побудував для своїх робітників 25 житл. будинків, поліклініку, лікарню, піонер. табір у с. Урзуф (нині Мангуш. р-ну Донец. обл.), 2 дитсадки, спорт. корпус. Заг. пл. тер. становила 61 га, площа внутр. акваторії — 142 га. Порт мав 15 причалів, з них 2 — пасажирських. Довжина причал. лінії — 3050 м. У порту працювало понад 4 тис. осіб. Нині М. п. — один з найбільших портів України, який називають «морськими воротами Донбасу». Його потужності до­зволяють пере­робляти понад 15 млн т вантажів щороку, пере­важно на екс­порт — бл. 12 млн т (152 порти 60-ти країн світу). Площа 77,7 га, більше половини — це штучно створ. тер., до якої веде під­хід. канал протяжністю 17,5 км. На 4 км уздовж узбереж­жя Азов. моря роз­таш. 18 причалів, які поділені на 3 вантажні р-ни. Глиб. причалів до­зволяє при­ймати судна з осадкою до 8 м і довж. до 240 м. Причали мають найвище у Європі вироб. навантаже­н­ня на 1 м². Має 90 од. вантажопід­йом. техніки. У 2000-і рр. змонтовано нові портал. крани «Марк-40» і «Марк-45» виробництва заводу «Азовмаш» з вильотом стріли 45 м, при­дбана баржа вантажопід­йомністю 12 тис. т, два криголами. Наявність 5-ти буксирів (зокрема 2-х — льодового класу), плавучих кранів, плав­складу, рейд. катерів, криголамів і пасажир. теплохода до­зволяє М. п. здійснювати в своїй акваторії та на під­хід. ка­налі комплекс послуг силами влас. портофлоту. Проводже­н­ня суден здійснює цілодобово, за будь-якої видимості за допомогою берег. радіолокац. станції. Навігація в порту триває цілий рік. У зимовий час судна проводять за допомогою криголамів. Для без­пеки руху та маневреності суден від­крито Центр регулюва­н­ня руху суден (2002). М. п. — один з трьох портів України (Одеса, Ялта, Маріуполь), які мають право здійснювати між­нар. пасажир. пере­везе­н­ня (пл. 2,1 га, пропускна спроможність — 130 осіб у рейс), однак від 2002 цей напрям роботи порту не діє. М. п. забезпечує пере­робку навалювал., насип., ген., великоваг., негабарит., налив. вантажів, контейнерів, ін. вантажів. Великоваг., негабаритні вантажі пере­вантажують за допомогою плавучих кранів вантажопід­йомністю 100 і 150 т. Порт пере­валює мазут за варіантом «борт–борт», забезпечуючи екологічність цих робіт. Найбільший в Україні спеціалізов. вугільновантаж. комплекс до­зволяє пере­робляти щороку до 5 млн т вугі­л­ля. Новий високо­продуктив. контейнер. термінал забезпечує швидкісну обробку контейнеровозів і до­ставку 20- і 40-фут. контейнерів за варіантом «від дверей до дверей». Пропускна спроможність терміналу — до 50 тис. TEU щороку. Через М. п. проходить бл. 20 % зовн.-торг. обороту суховантажів України, які вивозять через мор. порти. Від­рахува­н­ня порту в місц. бюджет у середньому становить 46 млн грн. В остан­ні роки порт освоїв пере­валку нових видів вантажів: сорт. і профіл. метал, гранульов. сірка, добрива, пром. глина, насі­н­ня соняшнику, олія тощо. Для забезпече­н­ня стабіл. та якіс. роботи проводять рекон­струкцію та оновле­н­ня осн. фондів. Так, 2012 завершено рекон­струкцію причалу № 8, очис. споруд на причалах № 9 і 13, електропо­стача­н­ня та системи очище­н­ня злив. вод 2-го р-ну, паливно-заправ. пункту 3-го р-ну, а також нової їдальні в дит. оздоровниці порту «Юний моряк». Порто­флот поповнено 2-ма багатоцільовими потуж. буксирами льодового класу та днопо­глиблюв. земснарядом. Від 2013 у М. п. діє Маріуп. філія Адміністрації мор. портів України. Кількість працівників (2017) — 4216 осіб (2012 створ. додатково 109 робочих місць). Директор — О. Олійник.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю