МУ́ЗИКА ЕСТРА́ДНА — вид музичного мистецтва, по­вʼязаний із роз­витком масових жанрів — пісні, побутового романсу, танцю, ім­провізаційного музикува­н­ня, орієнтований на художні смаки широкого загалу. М. е. почала формуватися на­прикінці 19 ст. з появою варʼєте, мюзик-голу, кабаре, театрів мініатюр, де публіка складалася з різночин. люду й дріб. буржуазії. У 1920-х рр. вітчизн. М. е. «пролетаризувалася» й стала гол. чин­ником в молодіж. політ. театрах «Синя блуза»; ін. її напрямки (роз­важал.-танцювал., лірика «жорстокого романсу», циган. пісні й романси, фольклор декласов. середовища) гостро критикували парткультурологи. У 1920–50-і рр. у СРСР вели гос­тру ідеол. боротьбу з новим явищем М. е. — джазом, що попри все набував великої популярності; в атмо­сфері по­стій. критики роз­вивалися АМА-джаз під керівництвом О. Цфасмана й ТЕА-джаз Л. Утьосова (Москва), джаз-бенд Б. Ренського (Київ), джаз-ансамбль Ю. Мейтуса (Харків, при театрі «Березіль») тощо. Джаз. музикува­н­ня роз­ширило тембр. палітру М. е. — до традиц. інструментарію додалися саксофони, тромбони, різні перкусійні (ударні) групи. У 1950-х рр. зроблено спробу синтезувати лексику й оркестровку нац. і джаз. М. е., створено естрад. оркестр «Дні­про» (1956), який популяризував пісен­ну творчість П. Майбороди, А. Кос-Ана­тольського, І. Шамо, Є. Козака та ін. Термін «М. е.» вживають лише у країнах колиш. СРСР, в ін. країнах за­стосовують поня­т­тя «поп-музика» (популярна музика). Див. також Естрада, Естрадний ансамбль.