Нагірняк Василь Васильович — Енциклопедія Сучасної України

Нагірняк Василь Васильович

НАГІРНЯ́К Василь Васильович (20. 04. 1961, с. Торговиця Городенків. р-ну Івано-Фр. обл.) – прозаїк, публіцист, журналіст. Чл. НСПУ (2016). Засл. журналіст України (2010). Літ.-мист. премія ім. Марійки Підгірянки (1993), літ. премії ім. В. Стефаника (2009), ім. Л. Мартовича (2010), ім. Т. Мельничука (2011). Закін. Львів. ун-т (1987). Працював 1987–2004 кор., заст. ред., ред. рай. г. «Верховинські вісті», водночас 1990–92 – ред. г. «Гомін Карпат», 1992–97 – гол. ред. культурно-мист. етногр. ж. «Писанка»; від 2017 – гол. ред. однойм. літ.-мист. альманаху. Від 2004 – нач. відділу з питань внутр. політики Верховин. райдержадміністрації (Івано-Фр. обл.) та заст. голови райради з гуманітар. і соц. питань. Дебютував повістю «Во славу Золотого Тризуба» (Ів-Ф., 2008), яку розширив в однойм. трилогію (Коломия, 2010) – розвідку про життя і героїзм чільного діяча ОУН С. Бандери. У повісті «Стихія води і грому» (Ів.-Ф., 2012) розповідь про руйнівну повінь у Карпатах у липні 2008 переплітається з роздумами автора про верховин. гуцулів, які успішно протистояли польс., австрій., рад. та нім. намаганням полонити їхній край. Художньо-публіцист. кн. «Орфей Собору Нації» (Чц., 2014) присвячено піснетвор. діяльності композитора В. Івасюка; автор намагається розкрити таємницю його загибелі. Упорядник кн. «Гуцульські співанки» Р. Кумлика, «Гуцульські новелі» О. Манчука та «На дні озера» П. Шекерика-Доникового. Ініціатор створення Музею книги про гуцулів і Гуцульщину в смт Верховина.

С. В. Бреславська

Статтю оновлено: 2020

Покликання на статтю
С. В. Бреславська . Нагірняк Василь Васильович // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2020. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=71458 (дата звернення: 21.10.2021)