НІСО́НСЬКИЙ Павло Георгі­йович (12. 12. 1918, Київ — 26. 04. 1983, Івано-Франківськ) — літературо­знавець, критик, письмен­ник. Кандидат філологічних наук (1955). Закін. Київський університет (1941) та аспірантуру Київ. пед. ін­ституту (1948). Учителював 1941–43 у м. Ізюм (Харків. обл.) та Саратов. обл. (РФ); 1943–44 — на комсомол. роботі в Полтав. обл., був літпрацівником г. «Молодь України», «Київська правда» та «Вільна Україна»; викладав укр. літературу в Кіровогр. (нині Кропивницький, 1948–54), Станіслав. (нині Івано-Франківськ, 1954–56 та 1957–83, у 1960–73 — зав. однойм. каф.), Крим. (Сімферополь, 1956–57) пед. ін­ститутах, Коломий. учител. ін­ституті (нині Івано-Фр. обл., 1954–55). Очолював заг.-ін­ститут. літ. студію (1964–80), на засі­да­н­нях якої гартувалися такі письмен­ники, як Я. Дорошенко, В. Качкан, М. Бабій, Ю. Вин­ничук, С. Процюк, О. Слоньовська, С. Хороб та ін. Автор літ. порт­рета «Микола Бажан» (1959), літературозн. нарису «Полумʼяне серце поета (Про творчість М. Бажана)» (1974); роману-хроніки «Тобі любов моя» (1962; усі — Київ), поет. циклу «Роксолана» («Жовтень», 1970, № 7). Під­готував рукописи поет. зб. «Із ліричних записів остан­ніх літ» та моно­графії про укр.-польс. літ. звʼязки. Пере­кладав із польс., рос. та білорус. мов.