КЛЕМЕ́НТІС Владімір (Clementis Vladimír; 20. 08. 1902, містечко Тисовець, нині Словач­чина — 03. 12. 1952, Прага) — словацький публіцист, громадсько-політичний діяч. 1924 вступив до Комуністичної партії Чехо-Словач­чини. Закінчив Карлів університет (Прага, 1925). Працював адвокатом. Організатор групи пролетарських письмен­ників, що обʼ­єд­налися навколо су­спільно-літературного журналу «DAV» (1924–26, 1929–38), в якому популяризували також радянську літературу і мистецтво (зокрема публікував свої твори І. Еренбурґ). 1935–38 — депутат Чехо-Словацького парламенту. Брав участь у створен­ні антифашистського фронту діячів чехо-словацької культури. 1939 ви­їхав до Парижа. Ви­ступав із критикою пакту Молотова–Ріб­бентропа та радянсько-фінської війни. 1941–45 — журналіст у Лондоні. Від 1945 — у Міністерстві закордон­них справ Чехословацької Соціалістичної Республіки: державний секретар, 1948–50 — міністр. 1929 і 1930 від­відав СРСР, зокрема побував у Харкові, Києві та Запоріж­жі, був делегатом 2-ї Між­народної конференції революційних письмен­ників (Харків, 1930; подав широкий огляд конференції у стат­ті «V plenu i kuloároch charkovského kongresu» // «Tvorba», 1931, 29 januára). Мав творчі контакти з І. Микитенком, М. Семенком, О. Довженком (написав рецензію на його фільм «Земля» в журналі «Index», 1930, № 2). Опублікував 1931 серію репортажів про Україну в журналі «DAV» («Potemkinovské dediny zo železobetónu», № 2; «Tanier boršču a pohár piva», № 3; «Dva dni na Dneprostroji», № 4). Ста­т­тя К. «Словацька література» на­друкована у журналі «Червоний шлях» (1930, № 1). 21 січня 1951 заарештований, за звинуваче­н­ням у буржуазному націоналізмі та участі в сіоністській змові, засуджений до смертної кари. Реабілітований 1962. У 1964 ви­йшла книга його спогадів «Nedokončená kronica», 1967 — 2-томна збірка ви­браних статей «Vzduch našich čias».