Князєв Анатолій Олександрович
КНЯ́ЗЄВ Анатолій Олександрович (12(25). 08. 1913, с. Покровське Олександрівського пов. Катеринославської губ., нині смт Дніпропетровської обл. — 05. 08. 2006, Запоріжжя) — актор, режисер, артист розмовного жанру. Заслужений артист УРСР (1975). Учасник другої світової війни. Бойові нагороди. Орден Богдана Хмельницького третього ступеня (1990). Дипломант Республіканського конкурсу читців (1970, Запоріжжя). Закінчив студію при першому Державному драматичному театрі УРСР імені Т. Шевченка (Дніпропетровськ, 1932; викладач Л. Людвигов), курси підвищення кваліфікації акторів Державного інституту театрального мистецтва (1938), Вищу партійну школу при Центральному комітеті Комуністичної партії Радянського Союзу (1956; обидва — Москва). Працював у Запоріжжі: 1933–41 (з перервою) — артист, режисер робітничого театру «Дніпробуд», водночас 1937–41 — інспектор театрів обласного відділу мистецтв; 1947–51 — директор Будинку народного творчості; 1951–54 — завідувач сектору культури обкому Комуністичної партії України; від 1954 (з перервою) — у філармонії: художній керівник, артист; 1961–64 — директор, 1964–79 — артист, 1979–88 — майстер художнього слова; за сумісництвом 1959–65 — заступник начальника обласного управління культури. Засновник і художній керівник Запорізького народного опери при Палаці культури імені С. Кірова (1960–70). У репертуарі — літературні концерти: за творами запорізьких гумористів — «Запоріжці сміються», Л. Нагнибіди (1965), «О. Є. Єсенін» (1976); літературні композиції: «О. С. Пушкін» (1946), «Ліліан Войнич» (1959–60), «Василь Тьоркін» за О. Твардовським (1965), «Безвісні не пропали» (1975). Зіграв ролі Платона Кречета, Російського посла («Платон Кречет», «Богдан Хмельницький» О. Корнійчука), Незнамова («Без вини винні» О. Островського), Фердинанда («Підступність і кохання» Ф. Шіллера). Був особисто знайомий із Остапом Вишнею, виступав 1927–32 із художнім читанням його оповідань «Вишневі усмішки», «Мисливські усмішки», «Самостійна дірка» у Дніпропетровську.