КОВАЛІ́В Стефан Михайлович (псевд. і крипт.: Стефан Пʼятка, Пʼятка, С. Пʼятка, 5-ка, Дрозд, Дроздишин, Плескачка, Блескачка, Естка, С. К., Гой за корчмою; 25. 12. 1848, с. Брониця, нині Дрогоб. р-ну Львів. обл. — 26. 06. 1920, м. Борислав, нині Дрогоб. р-ну Львів. обл.) — прозаїк, педагог. Дід І. Коваліва. Навч. у Дрогоб. школі отців василіян і реал. гімназії у м. Пере­мишль (нині Польща), закін. Львів. учит. семінарію (1875). Учителював у рідному селі; від 1879 — директор нар. школи у Бориславі. Дебютував 1881 у г. «Батьківщина» (Львів). Друкувався у г. «Діло», «Буковина», «Рус­ское слово», ж. «Учитель», «Дзвінок», «ЛНВ», «Бібліотека для молодіжі», «Зоря» та ін. Автор творів на шкіл. і пед. теми, з життя галиц. селян, робітників нафт. промисловості Прикарпа­т­тя, укр. емі­грантів у США, багатих на жит­тєві спо­стереже­н­ня, конкретність і яскравість образів, живу нар. мову. Писав також для дітей. Товаришував з І. Франком, який на­звав його нариси «характеристичними, крізь сльози всміхненими». Уперше фахово описав українською мовою початк. період нафт. й озокерит. промислу в Бориславі у ст. «Продукція нафти (скального олію) в Бориславі» // «ЛНВ», 1903, т. 22.