КОВА́ЛЬ Сусан­на Василівна (11(24). 08. 1909, с. Козацьке, нині Звенигородського р-ну Черкаської обл. — 01. 03. 1978, Тернопіль) — актриса, педагог. Дружина Г. Квітка. Заслужений артист УРСР (1955). Закінчив Харківський театральний технікум (1934). Водночас до 1937 працювала актрисою у Харківському драматичному театрі ім. Т. Шевченка; 1937–41 — в Українському пере­сувному театрі у м. Уральськ (Казах­стан); 1944–51 — у театрах м. Конотоп (Сумська обл.), Львів, Самбір, Стрий (обидва — Львівська обл.). 1951–68 — актриса Тернопільського українського музично-драматичного театру імені Т. Шевченка. Створила низку характерних образів. Для манери гри характерні простота і правдивість, що досягалися високим мистецтвом, характерним багатим внутрішнім наповне­н­ням. Авторка спогадів про концерти на фронті («Панорама памʼяті» // «Музи тоді не мовчали. 1941–1945», К., 1976) та про С. Васильченка («Шукай краси, добра шукай» // «Вільне життя», 1979, 7 січня). Позувала М. Манізеру для створе­н­ня образу дівчини-кріпачки у скульптур. групі памʼятника Т. Шевченку в Харкові (1935). Серед учнів — Л. Давидко.