КА́РПОВ Лев Якович (18(30). 04. 1879, Київ — 06. 01. 1921, Москва) — один із організаторів радянської хімічної промисловості, громадсько-політичний діяч. Закінчив Московське вище технічне училище (1910; на­вча­н­ня неодноразово пере­ривалося арештами за участь у революційному русі). Член РСДРП (від 1897); у 1903 очолював Східне (Самара, Росія), 1904 — Пів­ден­не (Київ) бюро ЦК РСДРП. Один із організаторів газети «Вперед» і під­пільної друкарні у Полтаві. 1906–07 — секретар московського комітету РСДРП. 1915–17 — директор Бондюзького хімічного заводу на р. Кама (нині його імені). Після більшовицького пере­вороту 1917 очолював Від­діл хімічної промисловості Вищої ради народного господарства РРФСР (Москва), один із засновників Центральної хімічної лабораторії при ній (1918; нині Фізико-хімічний ін­ститут імені К.). Ініціював створе­н­ня довід­ника з окремих галузей російської хімічної промисловості (1920–24). Спільно з С. Ланговим і М. Курсановим роз­робив екс­тракційний метод отрима­н­ня скипидару і каніфолі (1911–15), керував будівництвом перших у Росії під­приємств з їхнього виготовле­н­ня, а також заводу з виробництва хлороформу і рідкого хлору. Прах К. роз­міщений у Кремлівській стіні на Красній площі.