Карпович Петро Володимирович

КАРПО́ВИЧ Петро Володимирович (03(15). 10. 1874, х. Воронова Гута Новозибков. пов. Черніг. губ. — 31. 03(13. 04). 1917) — революційний діяч. Навч. у Моск. (1895–96) і Юр’єв. (нині м. Тарту, Естонія, 1898–99) університетах, звідки виключений за участь у політ. маніфестаціях. Один із організаторів Гомел. комітету РСДРП. Вів активну рев. агітацію на Гомельщині й Чернігівщині, займався перевезенням марксист. літ-ри. 1900–01 зблизився з есерами. Рятуючись від переслідування поліції, виїхав до Німеччини, де продовжив навч. у Берлін. університеті. Під впливом репресій в університетах (1900 за участь у заворушеннях 183 студенти Університету св. Володимира у Києві відправлено на військ. службу) з влас. ініціативи 14 лютого 1901 у С.-Петербурзі смертельно поранив міністра освіти М. Боголєпова (записався до нього на прийом у справі відкриття в Чернігові реал. училища). Засудж. до 20-ти р. каторги. За амністією 1907 звільнений з ув’язнення і відправлений на заслання, звідки втік за кордон. Вступив до Бойової організації партії есерів, 1908 брав участь у підготовці невдалого замаху на імператора Миколу ІІ. Згодом відійшов від есерів. Мешкав у Лондоні. Після Лютн. революції 1917 вирішив повернутися до Росії, однак судно, на якому плив К., потопив у Пн. морі нім. підвод. човен.

Завантажити статтю