Карпович Петро Володимирович
КАРПО́ВИЧ Петро Володимирович (03(15). 10. 1874, х. Воронова Гута Новозибківського пов. Чернігівської губ. — 31. 03(13. 04). 1917) — революційний діяч. Навчався у Московському (1895–96) і Юрʼївському (нині м. Тарту, Естонія, 1898–99) університетах, звідки виключений за участь у політичних маніфестаціях. Один із організаторів Гомельського комітету РСДРП. Вів активну революційну агітацію на Гомельщині й Чернігівщині, займався перевезенням марксистської літератури. 1900–01 зблизився з есерами. Рятуючись від переслідування поліції, виїхав до Німеччини, де продовжив навчання у Берлінському університеті. Під впливом репресій в університетах (1900 за участь у заворушеннях 183 студенти Університету св. Володимира у Києві відправлено на військову службу) з власної ініціативи 14 лютого 1901 у Санкт-Петербурзі смертельно поранив міністра освіти М. Боголєпова (записався до нього на прийом у справі відкриття в Чернігові реального училища). Засуджений до 20-ти років каторги. За амністією 1907 звільнений з увʼязнення і відправлений на заслання, звідки втік за кордон. Вступив до Бойової організації партії есерів, 1908 брав участь у підготовці невдалого замаху на імператора Миколу ІІ. Згодом відійшов від есерів. Мешкав у Лондоні. Після Лютневої революції 1917 вирішив повернутися до Росії, однак судно, на якому плив К., потопив у Північному морі німецький підводний човен.