КА́РХУТ Спиридон Васильович (30. 09. 1869, с. Новосілка Костюкова, нині Новосілка Заліщицького р-ну Тернопільської обл. — 14. 03. 1931, Львів) — священик УГКЦ, педагог, мово­знавець. Доктор філософії (1904). Закінчив теологічний (1891) та філософський (1903) факультети Львівського університету. 1892–99 був священиком у Станіславівській єпархії (нині територія Івано-Франківської обл.). 1903–06 викладав латинську, грецьку та української мови в гімназії м. Пере­мишль (нині Під­карпатське воєводство, Польща). Від 1906 — у Львові: викладач катехизму і класичних мов в Українській академічній гімназії, водночас директор гімназії сестер василіянок (1906–09); професор (від 1929), декан філософського факультету (1930–31) Греко-католицької богословської академії. Від 1908 — радник Митрополичої греко-католицької консисторії. Один із лідерів Католицького русько-народного союзу (від 1911 — Християнсько-су­спільна партія). У жовтні–листопаді 1918 — член Української Національної Ради ЗУНР. Редактор «Служебника» (Львів, 1925). Пере­клав з давньо­грецької мови та видав із власною перед­мовою «Плютарха жит­тєпись Перікля», упорядкував для учнів гімназій «Вибір з письм римских елєгіків Кату­л­ля, Тибу­л­ля, Проперція і Овід­ія» (обидва — Львів, 1911). Автор праці «Граматика української церковнословʼянської мови сучасної доби в звʼязку з старословʼянською мовою: Фономорфологія» (Львів, 1925).