Калинівський район

КАЛИ́НІВСЬКИЙ РАЙО́Н — район, що знаходиться у північній частині Вінницької області. Межує з Козятин., Хмільниц., Літин., Вінн., Липовец., Погребищен. р-нами Вінн. обл. Утвор. 1923. Від 1932 — у складі Вінн. обл. Однією з найжахливіших подій в історії р-ну було проведення колективізації. У К. р. понад 20 сімей вислано у пн. р-ни СРСР. Жит. потерпали від голодомору 1932–33. Лише 1932 від голоду померло 1325 осіб (заг. кількість жертв — 8222 особи). Від липня 1941 до березня 1944 — під нім.-фашист. окупацією. На фронтах 2-ї світової війни, у партизан. загонах і підпіл. групах воювало понад 19 тис. жит. Площа 1,1 тис. км². Насел. 65 031 особа (2001, складає 93,9 % до 1989), переважно українці. У складі р-ну — м. Калинівка та 57 сільс. насел. пунктів. Лежить у межах Придніпровської височини. Поверхня — пологохвиляста лесова рівнина, розчленована балками, долинами. Корисні копалини: граніт (села Іванів, Гущинці, Писарівка, Черепашинці), каолін (Байківка, Грушківці), пісок, глина, суглинок, торф. У К. р. протікають Південний Буг та його притоки Десна, Згар, Постолова, Снивода. Створ. 21 ставок (заг. пл. водного дзеркала 2023 га). Ґрунти переважно чорноземні типові мало- і середньогумусні та темно-сірі опідзолені. Пл. лісів 14 тис. га (граб, ясен, липа, клен, дуб). У Калинів. лісництві створ. 2 заказники для охорони високопродуктив. еталон. насадження сосни. На р. Згар — зоол. пам’ятка природи Боброве поселення, у с. Дружелюбівка — пам’ятка садово-парк. мистецтва парк «Саджавка» (18 ст.). У К. р. прокладено 1 електрифік. і 3 одноколій. залізниці довж. бл. 100 км. Автомобіл. доріг заг.-держ. значення 30 км, обл. — 17 км, місц. — 345,6 км. Гол. підприємства розташ. у райцентрі. Працюють Іванів. спецкар’єр, Корделів. обл. комбікорм. завод, Овечац. спирт. завод. Спеціалізація с. господарства — рослинництво зерново-буряківничого і тваринництво м’ясо-молоч. напрямів. Пл. с.-г. угідь 82,9 тис. га, з них орних земель — 70,3 тис. га. Осн. виробниками с.-г. продукції є 37 підприємств. Гол. культури: озима пшениця, жито, ячмінь, гречка, просо, горох, цукр. буряк, соняшник, ріпак. У К. р. — Уладово-Люлинец. дослідно-селекц. станція; 37 заг.-осв. шкіл, Іванів. допоміжна школа-інтернат, Гущинец. професійне училище, 19 дитсадків; 21 Будинок культури, 36 б-к, 19 клубів, 5 клубів-бібліотек, дит. муз. школа, Руданського С. В. Музей українського поета-класика, музеї історії с. Дружелюбівка та Уладово-Люлинец. дослідно-селекц. станції; центр. рай. лікарня, 12 амбулаторій, 34 фельдшер.-акушер. пункти, Новогребел. будинок-інтернат для осіб літнього віку. Виходить г. «Прапор перемоги». Двадцять три колективи худож. самодіяльності мають звання «зразковий» і «народний». Серед найвизначніших — нар. фольклор. ансамбль «Кумасеньки», зразк. танц. студія «Лілея», нар. естрадно-симф. оркестр «Експромт», нар. чол. квартет «Акорд», нар. гурт «Весна». Охороняється 149 пам’яток культур. спадщини, зокрема замок, монастир бернардинців (обидва — 18 ст.), костел Непороч. зачаття Діви Марії (1780) у с. Іванів, Михайлів. церква у с. Нова Гребля (1701), костел Пресвятої Трійці (1777), храм-усипальня Я. Романського (1888) у с. Пиків, церква Св. Покрови (1888), фортифікац. споруди (1-а пол. 17 ст.) у с. Черепашинці. На тер. р-ну досліджено поселення черняхів., трипіл., ранньослов’ян. культур, давньорус. городища. Встановлено 54 пам’ятники та пам’ятні знаки воїнам, які загинули під час 2-ї світової війни, пам’ятник Л. Семполовському (с. Уладівське). Серед видат. уродженців — правознавець, чл.-кор. НАНУ, академік НАПрНУ В. Семчик (c. Байківка), хімік В. Шевчук; етнограф, історик В. Боржковський (обидва — с. Мізяків), письменники С. Колесник (с. Мочинці), С. Руданський (с. Хомутинці) та О. Чорногуз (с. Іванів); художник В. Атлантов (с. Пиків). Перебували першодрукар І. Федоров, М. Коцюбинський, на Уладово-Люлинец. дослідно-селекц. станції працював відомий біолог, селекціонер Л. Семполовський.