КАМЕНЕ́ЦЬКИЙ Юліан (04. 12. 1892, с. Маріямпіль, нині Маринопіль Галиц. р-ну Івано-Фр. обл. — 08. 10. 1973, м. Стоктон, шт. Каліфорнія, США) — історик, громадський діяч. Батько Леоніда та Ігоря Каменецьких. Учасник Визв. змагань 1917–21. Студіював історію у Львів. та Камʼянець-Поділ. (нині Хмельн. обл.) університетах, закін. Карлів університет у Празі (1923). Викладав у гімназіях міст Яворів (нині Львів. обл.) та Рогатин (нині Івано-Фр. обл., 1922–41). Засн. протиалкогол. і протинікотин. товариства «Від­родже­н­ня» у м. Рогатин, спів­ред. однойм. місячника (1928–39). Створив Товариство охорони воєн. могил. Актив. діяч Пласту. Автор брошури «На роз­доріж­жі: Пити чи не пити» (1939). Під час 2-ї світової війни учителював у Станіславові (нині Івано-Франківськ). Емігрував до Австрії. Від 1944 — проф. укр. гімназії у м. Зальцбурґ. Від 1949 — у США. Спів­засн. Укр. нац. музею у м. Чикаґо (шт. Іл­лінойс). Написав ст. «Музей-архів в Чікаго» («Українське життя», 1957, 7 грудня). Брав участь у діяльності осередку НТШ, заснував та очолював Пластову станицю. Пере­їхав до м. Сан-Франциско, де редагував «Дружні листи». Член Укр. істор. товариства (1967). Спів­працював із ж. «Український історик», на замовле­н­ня його гол. ред. Л. Винара пере­клав одне з найважливіших джерел історії ран­ньої укр. козач­чини — «Diarium des Erich Lassota von Steblow» («Щоден­ник Еріха Ляс­соти фон Стеблау»).