КАТРИ́ЧКО Михайло Онисимович (17. 12. 1943, с. Юрченкове Печенізького, нині Чугуївського р-ну Харківської обл. — 12. 10. 2016, Ірпінь) — баяніст, диригент, композитор, педагог, музично-громадський діяч. Заслужений діяч мистецтв України (2003). Лауреат низки всеукраїнських фестивалів та конкурсів. Закінчив Харківський ін­ститут мистецтв (1975; клас баяна М. Чекмарьова, диригува­н­ня — В. Савіних). Брав уроки композиції у М. Дремлюги в Київській консерваторії. 1978–82 — викладач Київського музичного училища імені Р. Ґлієра. Був керівником аматорських хорів та оркестрів народних інструментів. 1993–2003 — головний консультант з творчих питань Асоціації діячів естрадного мистецтва України (Київ). Від­тоді — на творчій роботі. К. — автор понад 300 естрадних пісень, що уві­йшли до репертуару Р. Кириченко, М. Гнатюка, В. Шпортька, І. Поповича, О. Василенка, О. Дзюби, Н. Хоменко, а також військових ансамблів. Серед них — «Пливе туман» (слова М. Сингаївського), «Подорож до села» (слова Л. Полотило), «Небо очей твоїх» (слова Р. Новаківського), «Ірпінський вальс» (слова О. Макарової). Провів низку авторських концертів; записав на Українському радіо авторські про­грами, зокрема для транс­ляції в Австралії, Америці, Середній Азії. Написав збірки пісень для дітей до­шкільного («Даруймо дітям радість») та шкільного («Шкільна моя пора») віку (обидві — 2001), юнацтва («Юності пора», 2008; усі — Київ).