Київське товариство природознавців

КИ́ЇВСЬКЕ ТОВАРИ́СТВО ПРИРОДОЗНА́ВЦІВ Засн. 1869 ініціатив. групою 22-х викл. Університету св. Володимира. Мета діяльності Товариства — дослідж. насамперед неорган. та орган. природи Київ. губ. та інших місцевостей України, а також Криму, Кавказу. Детальніше досліджували геологію берегів Дніпра від Києва до Херсона, флору й фауну Дніпров. лиману, Чорного, Азов. та Каспій. морів. Одним із найважливіших завдань Товариства була популяризація природн.-істор. знань серед студент. молоді, викл. Університету, вчителів, фахівців і любителів природознавства, для чого споряджали експедиції (напр., В. Караваєва до Африки, О. Коротаєва на о-в Ява та оз. Байкал), проводили екскурсії, організовували та публікували доповіді й лекції своїх членів; щороку найкращі наук. праці преміювали. Багато уваги приділяли читанню публ. лекцій з основ алгебри, геометрії, анатомії, ботаніки, фізики, мінералогії, геології тощо. Товариство надавало консультат. й практ. допомогу с.-г. та пром. установам, міським і земс. управам, метеослужбі Києва. Тут спочатку спільно працювали зоологи, ботаніки, хіміки, фізики, математики, геологи, антропологи, астрономи, медики та ін. аматори природознавства (станом на 1874 кількість чл. становила 106 осіб, у деякі роки сягала 200). Згодом виокремилися об’єднання фізиків, математиків, медиків та ін. Вагоме значення для історії науки мало вид. бібліогр. «Указателя русской литературы по математикѣ, чистымъ и прикладнымъ естественнымъ наукамъ, медицинѣ и ветеринаріи», що виходив 1873–94 (20 т.) і 1901–13 (8 т.; ред. М. Бунге, від 1890 — В. Совинський). Видавали також «Записки Кіевскаго общества естествоиспытателей» (див. «Записки Київського товариства природознавства»). Мало унікал. бібліотеку, фонди якої налічували понад 50 тис. прим. Серед чл. Товариства — М. Бобрецький, В. Совинський, А. Думанський, В. Узбеков, В. Плотников, В. Караваєв, І. Шмальгаузен, С. Навашин, П. Тутковський, В. Лучицький. 1922 його розділили на 3 відділи: зоол., ботан. та геол. (1927 — ще хім.). Після 1925 діяльність Товариства поступово занепадала у зв’язку зі створенням спеціалізов. інститутів ВУАН, а 1929 було розформоване. Товариство відіграло важливу роль у наук. і культур. житті, пропаганді знань та нових відкриттів, вивченні природ. багатств України. Президентами Товариства були І. Борщов (1869–70), Н. Хржонщевський (1870–71), О. Ковалевський (1872–74), М. Бунге (1874–75), К. Феофілактов (1876–88), чл.-кор. С.-Петербур. АН, засн. київ. школи експерим. фізики М. Авенаріус, П. Армашевський, В. Совинський, С. Навашин, В. Лучицький, І. Шмальгаузен (1926–29).

Рекомендована література

1. Бобрецькій Н. В. Записка о десятилетней дѣятельности Кіевскаго общества естествоиспытателей (1869–1878). К., 1880;
   Google Scholar Internet
2. Огляд діяльності Київського товариства природознавців за період з 1917 до 1925 р. // Зап. Київ. товариства природознавців. 1926. Т. 27, вип. 1;
   Google Scholar Internet
3. Шестидесятиріччя заснування Київського товариства природознавців // Там само. 1929. Т. 27, вип. 4;
   Google Scholar Internet
4. Воскресенський М. М. Київське товариство природознавців за 60 років (1869–1929) // Продукц. сили України. 1929. № 4;
   Google Scholar Internet
5. Пилипчук О. Я. Киевское общество естествоиспытателей и его вклад в развитие эмбриологической науки: Учеб. пособ. К., 1991.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю