Качаровський (Кочаровський) Карл Романович

КАЧАРО́ВСЬКИЙ (КОЧАРО́ВСЬКИЙ) Карл Романович (псевд. — Новожилов; 16. 08. 1870, Одеса — ?) — революційний діяч. 1880–86 навч. у Сімфероп., згодом — у С.-Петербур. г-зіях. Зблизився з народовольцями, збирав кошти на вид. і роз­по­всюдже­н­ня рев. літ-ри, від 1887 брав участь у створен­ні студент. гуртків. Один із організаторів, кер. і гол. ідеологів С.-Петербур. терорист. гуртка (1888–90), що мав на меті обʼ­єд­нати роз­різнені народовол. угрупова­н­ня для продовже­н­ня терорист. боротьби. Під­тримував звʼязки з пд. рев. організаціями (севастоп., сімфероп. та ін.), об­ґрунтовував необхідність здійсне­н­ня системат. терору. 30 серпня 1890 заарешт., 22 січня 1892 висланий на 5 р. у Сибір. Звернувся до влади із проха­н­ням про помʼякше­н­ня покара­н­ня, внаслідок чого звільнений і пере­ведений під на­гляд поліції. Від 1897 мешкав у Криму. Спів­працював із партією есерів, однак формально не був її чл. через клопота­н­ня про помилува­н­ня, що суперечило рев. кодексу. Водночас досліджував історію селянства, написав працю «Рус­ская община» (С.-Петербург, 1900), вміщував стат­ті у періодиці. Від 1902 — на нелегал. становищі. Вважав необхідним оновити теор. базу народництва, 1906 в Одесі створив своєрідну академію для від­повід. пере­підготовки чл. партії есерів. Після 1907 ві­ді­йшов від політ. діяльності, мешкав у Італії та Франції.

Завантажити статтю