Качаровський (Кочаровський) Карл Романович

Визначення і загальна характеристика

КАЧАРО́ВСЬКИЙ (КОЧАРО́ВСЬКИЙ) Карл Романович (псевд. — Новожилов; 16. 08. 1870, Одеса — ?) — революційний діяч. 1880–86 навч. у Сімфероп., згодом — у С.-Петербур. г-зіях. Зблизився з народовольцями, збирав кошти на вид. і розповсюдження рев. літ-ри, від 1887 брав участь у створенні студент. гуртків. Один із організаторів, кер. і гол. ідеологів С.-Петербур. терорист. гуртка (1888–90), що мав на меті об’єднати розрізнені народовол. угруповання для продовження терорист. боротьби. Підтримував зв’язки з пд. рев. організаціями (севастоп., сімфероп. та ін.), обґрунтовував необхідність здійснення системат. терору. 30 серпня 1890 заарешт., 22 січня 1892 висланий на 5 р. у Сибір. Звернувся до влади із проханням про пом’якшення покарання, внаслідок чого звільнений і переведений під нагляд поліції. Від 1897 мешкав у Криму. Співпрацював із партією есерів, однак формально не був її чл. через клопотання про помилування, що суперечило рев. кодексу. Водночас досліджував історію селянства, написав працю «Русская община» (С.-Петербург, 1900), вміщував статті у періодиці. Від 1902 — на нелегал. становищі. Вважав необхідним оновити теор. базу народництва, 1906 в Одесі створив своєрідну академію для відповід. перепідготовки чл. партії есерів. Після 1907 відійшов від політ. діяльності, мешкав у Італії та Франції.

Завантажити статтю