КЕШЕ́ЛЯ Дмитро Михайлович (27. 10. 1951, с. Клячанове Мукачів. р-ну Закарп. обл.) — прозаїк. Член НСПУ (1979). Обл. літ. премія ім. Ф. Потушняка (1995, 2006, 2008, 2010), всеукр. ім. Р. Федоріва (2010). Респ. премія ім. В. Чорновола (2009). Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2009). Закін. Ужгород. університет (1974). Від­тоді працює у Закарп. обл. комітеті з радіомовле­н­ня і телебаче­н­ня (Ужгород): від 1995 — гол. ред. — за­ступник ген. дир., від 2008 — директор ТО мист., молодіж. та дит. про­грам. Дебютував 1967 оповіда­н­ням у рай. г. «Прапор пере­моги» (м. Мукачеве). У творчості порушує гострі про­блеми сучасності, історії, часто звертаючись до сатири й гумору. Автор пʼєс «Голос Великої ріки» (зб. «Райдугаʼ88», К., 1988; по­ставл. 1986 в Одес. ім. В. Василька, реж. О. Тараненко, та 1987 у Закарп. укр. муз.-драм. театрах), «Деревʼяні люди» (1988), «Закарпатський вертеп» (1989; усі — реж. О. Саркісянц), «Дорога до раю» (2010, реж. А. Філіпов; усі — Закарп. укр. муз.-драм. театр), «Чардаш гори Меланії, або Страшний сон Ногавички» (1987, реж. С. Сисак, Пряшів. укр. нар. театр, нині Словач­чина); повістей для дітей «Мармалада» (2008), «Сяйвооке звірятко» (2010; обидві — Ужгород). Створив як сценарист і спів­реж. докум. ві­деофільми «Симфонія Закарпа­т­тя» (2001), «Осі­н­ня Голгофа єпис­копа Ромжі» (2002), «Терпкі черешневі сльози» (2003), «Гіркота солодкої землі» (2009), «Ключі від брами господньої», «Гора боголюбивих ангелів» (обидва — 2010). Окремі твори К. пере­кладено рос., білорус., литов., молд., осетин., туркм., угор., чес., словац., англ. мовами.