Кибрик Євген Адольфович
КИ́БРИК Євген Адольфович (08(21). 02. 1906, м. Вознесенськ Херсон. губ., нині Микол. обл. — 16. 07. 1978, Москва) — графік і живописець. Дійсний член АМ (1962), нар. художник СРСР (1967). Сталінcька премія (1948). Професор (1954). Урядові нагороди. Навч. в Одес. худож. інституті (1922–25; викл. П. Волокидін, Т. Фраєрман), Інституті живопису, скульптури та архітектури у Ленінграді (нині С.-Петербург, 1925–27; викл. А. Рилов, О. Савінов). Член групи «Майстри аналітич. мистецтва» П. Філонова (1925–27). Учасник худож. виставок від 1926. Персон. — у Москві (1956). Працював карикатуристом у г. «Молодая гвардия» (Одеса). У Москві 1930 організував студію «Изорам»; 1954–76 — проф. худож. інституту; водночас від 1967 — керівник твор. майстерні графіки при АМ СРСР. 1985 відкрито Вознесенський художній музей Є. Кибрика.
Додаткові відомості
- Основні твори
- іл. — до кн. «Кола Брюньон» Р. Роллана (1934–36; Ленинград, 1936), «Тарас Бульба» М. Гоголя (1943–45; Москва, 1945), «Героические былины» (1948–50; Москва; Ленинград, 1951), «Как закалялась сталь» М. Островського (1954–57; 1958), «Борис Годунов» О. Пушкіна (1959–64; 1965), «Портрет» М. Гоголя (бл. 400 малюнків, 1973–77; 1979; усі — Москва); графічні серії — «Сталінград» (1943), «1917 рік» (1967–71); цикл ескізів до трагедії «Отелло» В. Шекспіра (1970-і рр.).
Рекомендована література
- Евгений Адольфович Кибрик: Каталог выставки. Москва, 1956;
- Вознесенский художественный музей Е. А. Кибрика: Путеводитель. О., 1990.
Завантажити статтю
Людина 
