КАВЕ́ЦЬКИЙ Євген Леопольдович (29. 12. 1864(10. 01. 1865), Польща — 03. 12. 1939, м. Куйбишев, нині Самара, РФ) — лікар-патолого­анатом, психіатр, епідеміолог. Батько Миколи та Ро­стислава Кавецьких, дід Н. Мазепи. Доктор медицини. Навч. у Новорос. університеті в Одесі, Віден. університеті (1895–96), закін. Харків. університет (1890). Працював лікарем, зокрема в Полтаві. 1911 брав участь у боротьбі з епідемією чуми в Одесі. 1914 стажувався в Ін­ституті патології в Берліні і фізіол. лаб. у м. Галле (Німеч­чина). Від 1922 — у Куйбишев. університеті: 1923–35 — завідувач кафедри патол. анатомії, 1924–27 — ректор; водночас 1922–31 — директор Патол.-анатом. ін­ституту при лікарні ім. М. Пирогова; 1929–39 — директор Середньоволз. сан.-бактеріол. ін­ституту (обидва — Куйбишев).