Казанка

Визначення і загальна характеристика

КАЗА́НКА — селище міського типу Миколаївської області, райцентр. Центр селищ. ради, якій під­порядк. с. Лазарівка. Знаходиться на р. Висунь (притока Інгульця, бас. Дніпра), за 130 км від обл. центру та за 9 км від залізнич. ст. Казанка. Площа 13 км². Насел. 8319 осіб (2001, складає 91,1 % до 1989), пере­важно українці. На околиці смт виявлено залишки стоянки доби мезоліту, роз­копано поселе­н­ня доби бронзи. Засн. на поч. 19 ст., коли цар. уряд пере­селив на ці землі казен. селян з Курської губ. У межовій книзі за 1800–08 зу­стрічається назва Казен­не (тобто державне). Деякі дослідники повʼязують назву із реліг. святом Казан. ікони Божої Матері (саме в цей день прибули селяни). 1815 тут налічувалося 786 дворів. Мешканці за­ймалися пере­важно хліборобством і скотарством. У цей період в селі вже діяло 13 млинів. 1829–57 — військ. поселе­н­ня. 1849 від­крито школу. У 1880-х рр. К. стала одним з найбільших на Пд. Рос. імперії ринком збуту робочої сили. З багатьох губерній сюди йшли тисячі людей, сподіваючись зна­йти роботу. 1904 у К. мешкало 10,4 тис. осіб, функціонували 2 церк.-парафіял. школи, земське училище, двокласне училище мін-ва освіти. У ході воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1923–30, 1935–63 та від 1965 — райцентр. 1931–35 — у складі Долин., 1963–65 — Новобуз. р-нів. Від 1932 — у межах Дні­проп., від 1937 — Микол. обл. Жит. у 1920-х і на­ступ. роках чинили опір комуніст. режимові, за що за­знали ре­пресій. Так, у березні 1920 частина казанківців під­няла пов­ста­н­ня та навіть тимчасово захопила владу. Висланий зі ст. Знамʼянка бронепо­їзд придушив цей ви­ступ, бл. 40 його організаторів заарештували. У від­повідь на ре­пресії та реквізиції казанківці вчинювали вбивства пред­ставників більшов. влади. Як і в ін. регіонах, у боротьбі з селянством 1932–33 влада за­стосувала терор голодом. 1941 у К. мешкало 10,6 тис. осіб. Від 14 серпня 1941 до 9 березня 1944 — під нім.-фашист. окупацією. Гітлерівці вивезли на примус. роботи до Німеч­чини 302 особи. Від 1967 — смт. Нині працюють сирзавод, харчосмак. ф-ка, цегел. завод. У К. — 3 заг.-осв. школи, аграр. ліцей, між­шкіл. вироб. комбінат, 3 дитсадки; Казанківський історичний музей, Будинок культури, кінотеатр, рай. б-ка, Будинок худож. творчості, муз. школа; рай. лікарня; ДЮСШ; оздоров. табір «Орлятко»; від­діл. 4-х банків. Виходить г. «Голос Казанківщини». Традиційним стало проведе­н­ня у К. Всеукр. фестивалю-конкурсу виконавців гумору та сатири «Усмішки Глазового». Діють реліг. громади УПЦ МП, євангелістів християн-баптистів, свідків Єгови, християн віри євангельської. Памʼятки архітектури: залізнична станція (1906), пекарня (кін. 19 ст.). Встановлено мемор. комплекс воїнам-односельцям, які загинули під час 2-ї світової війни, памʼятний знак П. Глазовому. Серед видат. уродженців — економіст-аграрник Г. Чорний; письмен­ники Ф. Степанов і В. Чепіга; художник В. Бурлака; актриса, засл. арт. УРСР Л. Попова; Герой Радянського Союзу А. Мірович.

О. П. Казаріна, Н. І. Паланіг, Л. Л. Скрипник

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю