Какурін Микола Євгенович
КАКУ́РІН Микола Євгенович (04(16). 09. 1883, м. Орел, Росія — 29. 07. 1936, Москва, за іншими даними — м. Ярославль, РФ) — військовик. Генерал-хорунжий Армії УНР. Закінчив гімназію в Житомирі (1902), Михайлівське артилерійське училище (1904), Миколаївську академію Генштабу (1910). В українському війську від березня 1918. Як генерал-квартирмейстер Генштабу забезпечував формування Запорізького корпусу, Окремого полку УСС, корпусів Армії УНР. За Гетьманату — помічник начальника Генштабу. Брав участь в укладанні законів про загальний військовий обов'язок, військових судівництв, військово-санітарну службу, постачання армії. Від грудня 1918 — начальник штабу корпусу УГА. Воював на польському, більшовицькому, денікінському фронтах. Від лютого 1920 — у Червоній армії: начальник штабу дивізії, помічник командувача Західного фронту М. Тухачевського. Учасник польсько-радянської війни 1920 і придушення селянського повстання на Тамбовщині. 1922–30 — на викладацькій роботі у Військовій академії імені М. Фрунзе; водночас був начальник відділу історії громадянської війни та співпрацював у військово-науковому відділі управління з вивчення та використання досвіду війни штабу Червоної армії. Один з ініціаторів написання і співавтор 3-томної історії громадянської війни (видана 1928–30). Від 1930 — у відставці. 18 серпня 1930 заарештований, у лютому 1932 за звинуваченням у причетності до антирадянської змови засуджений до 10-ти років увʼязнення, де й помер. Реабілітований 1957.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Русско-польская кампания 1918–1920. Москва, 1922; Война с белополяками. Москва; Ленинград, 1925; 1930; Москва; С.-Петербург, 2002 (співавтор); Стратегический очерк гражданской войны. Моква; Ленинград, 1926; Встречный бой. Москва, 1927; Восстание чехословаков и борьба с Колчаком. Москва, 1928.