КАКУ́РІН Микола Євгенович (04(16). 09. 1883, м. Орел, Росія — 29. 07. 1936, Москва, за іншими даними — м. Ярославль, РФ) — військовик. Генерал-хорунжий Армії УНР. Закінчив гімназію в Житомирі (1902), Михайлівське артилерійське училище (1904), Миколаївську академію Ген­штабу (1910). В українському війську від березня 1918. Як генерал-квартир­мейстер Ген­штабу забезпечував формува­н­ня Запорізького корпусу, Окремого полку УСС, корпусів Армії УНР. За Геть­манату — помічник начальника Ген­штабу. Брав участь в укла­дан­ні законів про загальний військовий обов'язок, військових судівництв, військово-санітарну службу, по­стача­н­ня армії. Від грудня 1918 — начальник штабу корпусу УГА. Воював на польському, більшовицькому, денікінському фронтах. Від лютого 1920 — у Червоній армії: начальник штабу дивізії, помічник командувача Західного фронту М. Тухачевського. Учасник польсько-радянської війни 1920 і придуше­н­ня селянського пов­ста­н­ня на Тамбовщині. 1922–30 — на викладацькій роботі у Військовій академії імені М. Фрунзе; водночас був начальник від­ділу історії громадянської війни та спів­працював у військово-науковому від­ділі управлі­н­ня з ви­вче­н­ня та викори­ста­н­ня досвіду війни штабу Червоної армії. Один з ініціаторів написа­н­ня і спів­автор 3-томної історії громадянської війни (ви­дана 1928–30). Від 1930 — у від­ставці. 18 серпня 1930 заарештований, у лютому 1932 за звинуваче­н­ням у причетності до антирадянської змови засуджений до 10-ти років увʼязне­н­ня, де й помер. Реабілітований 1957.