Інспекції військові

Визначення і загальна характеристика

ІНСПЕ́КЦІЇ ВІЙСЬКО́ВІ — органи контролю за станом військ. У деяких країнах, зокрема Німеч­чині, І. в. здійснюють керівництво певним родом військ. У Рос. імперії вперше створ. Петром І для пере­вірки стану військ. господарства та матеріал. забезпече­н­ня військ. 1796–1809 діяло 14 І. в., що виконували функції військових округів. Укомплектува­н­ням особового складу армії від 1812 за­ймався ін­спектор. департамент Військ. мін-ва (1865 уві­йшов до складу Гол. штабу), особового флоту від 1827 — ін­спектор. департамент Мор. мін-ва (1884 перейм. у Гол. мор. штаб). 1731–1917 (з пере­рвами) в управлін. апараті рос. армії існували посади генерал-ін­спекторів (піхоти, кавалерії, з інж. частини), які фактично виконували обовʼязки командувачів від­повід. родів військ. Під час Визв. змагань 1917–21 ін­ститут військ. ін­спекторів за­проваджено в укр. військ. формува­н­нях, зокрема гол. ін­спектором артилерії за Геть­манату та Директорії УНР був генерал С. Дельвіг, від 1920 ген. ін­спектором Армії УНР — генерал О. Удовиченко. У складі Червоної армії перші І. в. створ. 1918, згодом їхня структура та назва неодноразово змінювалися. 1947 сформовано Гол. інспекцію МО СРСР на чолі із заст. міністра оборони СРСР. На­прикінці 1980-х рр. вона складалася з інспекцій Сухопут. військ, ВПС, ВМФ, Ракет. військ спец. при­значе­н­ня, Ракет. військ і артилерії Сухопут. військ, Військ ППО та ін. Після проголоше­н­ня незалежності України по­становою КМ від 15 серпня 1992 (зі змінами від 5 лютого 1994 і від 9 червня 1997) створ. Гол. інспекцію — контрол. орган та структур. під­роз­діл центр. апарату МО України, під­порядк. особисто Міністру оборони. Очолює її Гол. ін­спектор МО України, якого при­значає на посаду Президент України за по­да­н­ням Міністра оборони. Гол. інспекція контролює хід реформува­н­ня, будівництва і роз­витку ЗС; бо­йову і мобілізац. готовність військ (сил) та військ. комісаріатів; оперативно-тактичну, бо­йову, морал.-психол. під­готовку органів упр. і військ (сил); хід роз­витку, модернізації, вдосконале­н­ня озброє­н­ня та військ. техніки; від­повід­ність організац.-штат. структури обʼєктів ін­спектува­н­ня покладеним на них зав­да­н­ням; діяльність і якість роботи органів військ. упр. обʼ­єд­нань, зʼ­єд­нань, частин, установ, організацій МО України; повноту і чіткість тех., тилового та мед. забезпече­н­ня військ (сил); стан фінанс.-екон. роботи в органах упр., військах (силах), на під­приємствах та в установах ЗС; діяльність військ. наук. і навч. закладів; організатор. роботу командувачів, командирів (нач.) і штабів щодо забезпече­н­ня жит­тєдіяльності військ (сил), поліпше­н­ня служби військ та військ. дисципліни у під­порядк. їм військах (силах); під­готовку до­призовників і призовників до військ. служби. Тривалий час Гол. інспекцію очолював генерал армії В. Радецький (1995–2004), від 2010 — генерал-лейтенант В. Фролов.

В Україні 1995–2001 також діяла Ген. військ. інспекція — орган упр., покликаний забезпечити діяльність Президента як Верхов. Головнокомандувача ЗС України та Голови Ради нац. без­пеки і оборони (РНБО) з питань контролю та керівництва військами. Очолював інспекцію Ген. військ. ін­спектор, якого при­значав на посаду Президент. Для погодже­н­ня і виріше­н­ня питань, що належать до компетенції Ген. військ. інспекції, створ. колегію у складі Ген. ін­спектора (голова колегії), його заст., кер. Секретаріату РНБО при Президентові України та гол. ін­спектора з питань ін­спектува­н­ня видів забезпече­н­ня. Обʼєктами ін­спектува­н­ня були МО, ЗС, Прикордон­ні та Внутр. війська МВС, військ. частини Цивіл. оборони (під­роз­діли Міністерства з питань над­звич. ситуацій та захисту насел. від наслідків Чорнобил. ката­строфи), ін. військ. формува­н­ня України, утвор. від­повід­но до чин­ного законодавства, TCOУ, а також держ. органи, діяльність яких повʼязана з виріше­н­ням військ. питань і забезпече­н­ням мобілізац. роз­горта­н­ня військ. формувань. Осн. зав­да­н­ня: по­стій. контроль за станом і діяльністю військ; аналіз стану викори­ста­н­ня екон., тех. і наук. можливостей держави для реформува­н­ня та будівництва ЗС й ін. військ. формувань; під­трима­н­ня боє­здатності ЗС, забезпече­н­ня пріоритет. і пер­спектив. напрямів їхнього роз­витку; роз­робле­н­ня пропозицій щодо ефектив. викори­ста­н­ня бюджет. асигнувань та позабюджет. коштів; контроль за дотрима­н­ням у військах чин­ного законодавства, указів і роз­поряджень Президента України, рішень РНБО, по­станов і роз­поряджень КМ України; контроль за формува­н­ням і реалізацією у військах кадрової політики; моніторинг соц.-політ. об­становки, роз­робле­н­ня заходів щодо забезпече­н­ня її стабільності; пере­вірка викона­н­ня мобілізац. заходів і стану під­готовки військ. резервів; проведе­н­ня інспекцій та окремих пере­вірок боє­готовності військ тощо.

Є. Я. Кравець

Завантажити статтю