Інститут для вивчення СРСР
ІНСТИТУ́Т ДЛЯ ВИ́ВЧЕННЯ СРСР — науково-дослідна установа, що вивчала проблеми радянознавства. Засн. 1950 у Мюнхені. Фінансував діяльність Інституту, де працювали вчені та фахівці, які емігрували з СРСР (українці — від 1954), Амер. комітет визволення від більшовизму. Інститут видавав різними мовами, насамперед рос. і англ., зб. наук. праць, монографії, журнали, бюлетені (місячник «Bulletin», квартальники «Вестник», «Sowjetstudien» та ін.), влаштовував наук. з’їзди й конф. тощо. Українознавчі матеріали вміщено у період. вид. «Український збірник» (17 книг, 1954–60), «Ukrainian Review» (9 книг, 1955–60). У серії «Досліди і матеріяли» опубліковано праці Н. Полонської-Василенко «Українська Академія наук: Нарис історії» (ч. 1, 1955; ч. 2, 1958), М. Ковалевського «Опозиційні рухи в Україні і національна політика СССР (1920–1954)», І. Майстренка «Кризові процеси в совєтській економіці» (обидві — 1955), П. Феденка «Україна після смерті Сталіна» (1956), Б. Крупницького «Українська історична наука під совєтами (1920–1950)» (1957), Г. Костюка «Stalinist Rule in the Ukraine: A Study of the Decade of Mass Terror (1929–39)» («Сталінська доба в Україні: Дослідження десятиліття масового терору (1929–39)», 1960) та ін. Серед українців у Інституті працювали І. Бакало (1954–61 — директор), Б. Мартос (1954–56 — голова, 1956–57 — заступник голови, 1957–58 — заступник голови наук. ради), М. Міллер (1951–61 — наук. секр.), П. Курінний, Б. Крупницький. Припинив діяльність 1972.
Рекомендована література
- Ковалевський M. При джерелах боротьби: Спомини, враження, рефлексії. Іннсбрук, 1960;
Завантажити статтю
Наукові центри 
