Інститут Східної Європи

ІН­СТИТУ́Т СХІ́ДНОЇ ЄВРО́ПИ — науково-дослідна установа. Засн. 1921 у Римі під егідою МЗС Італії з метою ви­вче­н­ня держав Сх. Європи, насамперед тих, що утворилися після 1-ї світової війни на тер. колиш. Рос. і Австро-Угор. імперій. Діяв до 1945. Складовою частиною його дослідж. були укр. студії, започатк. зав. словʼян. секції, істориком сх. церков А. Пальмієрі. У працях «Літературна історія Рутенії» (1924) та «Політична гео­графія радянської України» (1925) він окреслив у контекс­ті ви­вче­н­ня нац.-визв. змагань 19 — поч. 20 ст. осн. напрями ви­вче­н­ня істор. минулого, економіки та культури України. Більшість україно­знав. роз­відок та інформ. матеріалів про Україну, опубл. у щомісячнику «LʼEuropa orientale», мали політ. характер. Значне місце у них посідали пита­н­ня між­нар. становища України, укр.-польс. та укр.-рос. взаємини. Ін­ститут уводив у обіг італ. історіо­графії ви­да­н­ня укр. авторів через публікації спец. оглядів і реферува­н­ня. Особливу увагу приділено працям М. Грушевського та спів­роб. Укр. соціол. ін­ституту. Бібліогр. роботу проводили за темат. принципом, зокрема під­готовлено «Бібліо­графію української незалежності». Заходами Ін­ституту укр. тематику впроваджено також у про­грами наук. конф. і навч. курси університетів. Посівши провід­не місце в італ. україністиці між­воєн. періоду, Ін­ститут залучив до спів­праці проф. Е. Ло Ґатто, А. Джан­ніні, Л. Сальвіні, Н. Фесту (1-й дир.), спів­роб. установ Держ. центру УНР в екзилі І. Гриненка, М. Єреміїва, Є. Онацького.

Завантажити статтю