Інститут Східної Європи

ІНСТИТУ́Т СХІ́ДНОЇ ЄВРО́ПИ  — науково-дослідна установа. Засн. 1921 у Римі під егідою МЗС Італії з метою вивчення держав Сх. Європи, насамперед тих, що утворилися після 1-ї світової війни на тер. колиш. Рос. і Австро-Угор. імперій. Діяв до 1945. Складовою частиною його дослідж. були укр. студії, започатк. зав. слов’ян. секції, істориком сх. церков А. Пальмієрі. У працях «Літературна історія Рутенії» (1924) та «Політична географія радянської України» (1925) він окреслив у контексті вивчення нац.-визв. змагань 19 — поч. 20 ст. осн. напрями вивчення істор. минулого, економіки та культури України. Більшість українознав. розвідок та інформ. матеріалів про Україну, опубл. у щомісячнику «L’Europa orientale», мали політ. характер. Значне місце у них посідали питання міжнар. становища України, укр.-польс. та укр.-рос. взаємини. Інститут уводив у обіг італ. історіографії видання укр. авторів через публікації спец. оглядів і реферування. Особливу увагу приділено працям М. Грушевського та співроб. Укр. соціол. інституту. Бібліогр. роботу проводили за темат. принципом, зокрема підготовлено «Бібліографію української незалежності». Заходами Інституту укр. тематику впроваджено також у програми наук. конф. і навч. курси університетів. Посівши провідне місце в італ. україністиці міжвоєн. періоду, Інститут залучив до співпраці проф. Е. Ло Ґатто, А. Джанніні, Л. Сальвіні, Н. Фесту (1-й дир.), співроб. установ Держ. центру УНР в екзилі І. Гриненка, М. Єреміїва, Є. Онацького.

Рекомендована література

1. Савченко Ф. «L’Europa orientale…» // Україна. 1925. Кн. 3;
   Google Scholar Internet
2. E. Sgambati. L’ucrainistica e la bielorussistica in Italia nel settantennio passato (1920–1990) e i loro compiti futuri // La slavistica in Italia. Roma, 1994.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю