Єреміїв Михайло Михайлович
ЄРЕМІ́ЇВ Михайло Михайлович (07. 02. 1889, с. Новосілки, нині Овруц. р-ну Житомир. обл. — 16. 09. 1975, Женева) — громадсько-політичний діяч, журналіст. Навч. у Київ. гімназії (разом із Є. Чикаленком і Є. Нероновичем заснував перший нац. гімназій. часопис «Відродження»), Київ. політех. інститут (очолював укр. студент. громаду). Член УСДРП. У лютому 1914 заарешт., за участь в організації у Києві маніфестації з нагоди 100-річчя від дня народж. Т. Шевченка відбув двомісячне ув’язнення у Лук’янів. тюрмі. З поч. 1-ї світової війни служив у інж. частинах Київ. військ. округу. На Всеукр. нац. конгресі 1917 обраний чл. УЦР від студент. організації Києва. Входив до Всеукр. ради робітн. депутатів, ЦК УСДРП (представник партії у Малій Раді). Від 6 листопада 1917 до 23 березня 1918 — секр. УЦР, водночас був ред. її друк. органу — г. «Вісти з Української Центральної Ради» (також співпрацював у часописі УСДРП «Робітнича газета»). За Директорії 1919–20 — секр. дипломат. місії УНР в Італії, ред. рим. г. «La Voce del Ucraina». Від 1921 мешкав у Чехо-Словаччині: ініціатор створення і кер. (1923–27) Укр. центр. союзу, доцент (1924–27) Укр. госп. академії у Подєбрадах; 1927 — у Парижі; від 1928 — у Женеві: ред. і дир. (від 1944) міжнар. прес. агентства «Ofinor», яке кілька разів на тиждень випускало бюлетені в Женеві, Парижі, Римі та Мадриді, що містили різноманітні матеріали про Україну. Під час 2-ї світової війни заснував Комітет допомоги укр. емігрантам. Автор спогадів «За лаштунками Центральної Ради» // «УІ», 1968, ч. 1–4. Для кн. «Коновалець Є. та його доба» (Мюнхен, 1974) написав дослідж. «Є. Коновалець на тлі української визвольної боротьби». Повідомлення, памфлети, статті Є. висвітлюють переважно події 1917–18, політику більшовизму в Україні та розвиток нац. політики в СРСР.
Рекомендована література
- Дроздовська О. Єреміїв Михайло Михайлович // Укр. журналістика в іменах. Л., 1999. Вип. 6.
Завантажити статтю
Людина 
