Інформаційна безпека

ІНФОРМАЦІ́ЙНА БЕЗ­ПЕ́КА — захист жит­тєво важливих інтересів особи, су­спільства і держави від за­гроз в інформаційній сфері. У США та країнах ЄС під І. б. ро­зуміють стан захищеності інформації й інформ. систем від несанкціонов. до­ступу, викори­ста­н­ня, модифікації, блокува­н­ня, де­струкції, поруше­н­ня цілісності тощо. В Україні, РФ та ін. пострад. країнах використовують роз­ширене трактува­н­ня, зокрема і про­блеми політ. без­пеки, повʼязані з функціонува­н­ням медіа-простору. Є однією зі складових забезпече­н­ня національної без­пеки країни. Необхідність посиле­н­ня й удосконале­н­ня І. б. зумовлена випереджал. роз­витком інформ. сфери (т. зв. інформ. революцією). Поня­т­тя «І. б.» роз­глядають, як правило, у контекс­ті теорій інформаційного су­спільства. Невід­ʼємна характеристика інформ. революції — глобалізація за умов домінува­н­ня США та ін. країн-чл. «Великої вісімки», де зосереджено понад 85 % інформ. ресурсів, зокрема мережі Інтернет. За таких умов досягне­н­ня І. б. має вирішал. значе­н­ня у справі гарантува­н­ня нац. без­пеки, а нехтува­н­ня її вимогами може при­звести до втрати нац. суверенітету. І. б. забезпечують за допомогою специфіч. методів і під­ходів, однак її зав­да­н­ня властиві також ін. аспектам гарантува­н­ня нац. без­пеки, напр., воєн­ній без­пеці, економічній без­пеці, зовн.- і внутр.-політ. без­пеці. Від­сутність від­критості унеможливлює при­скорений роз­виток інформ. сфери, що є необхід. перед­умовою не тільки І. б., а й існува­н­ня сучас. країни, проте жорстка між­нар. конкуренція в інформ. сфері вимагає захисту вітчизн. субʼєктів цієї сфери. Осн. зав­да­н­ня політики І. б.: реалізація кон­ституц. прав громадян, су­спільства та держави на інформацію; під­трима­н­ня до­стат. рівня інформованості держ. установ, під­приємств і громадян для ухвале­н­ня рішень (забезпече­н­ня субʼєктів ухвале­н­ня рішень повною, достовір., оператив. і якіс. інформацією, а також налагодже­н­ня процесу її обробле­н­ня й викори­ста­н­ня); захист і контроль інформ. суверенітету, систем формува­н­ня сусп. сві­домості; забезпече­н­ня присутності країни у світ. інформ. просторі; виявле­н­ня, оцінюва­н­ня й про­гнозува­н­ня джерел за­гроз І. б. шляхом оператив. моніторингу інформ. об­становки; виробле­н­ня, ко­ординація та здійсне­н­ня єдиної держ. політики в галузі І. б., створе­н­ня та екс­плуатація систем її гарантува­н­ня; роз­робле­н­ня й реалізація єдиної держ. політики в галузі між­нар. інформ. від­носин, зокрема при формуван­ні іміджу держави. На поч. 1990-х рр. у США роз­роблено доктрину «інформ. війн», що значно по­жвавило дослідж. у галузі І. б. (нині їх проводять у більш ніж 30-ти країнах світу). Здійсне­н­ня ефектив. політики І. б. вимагає від­повід. наук. забезпече­н­ня. Серед галузей науки, які необхідно роз­вивати для гарантува­н­ня І. б., — окремі роз­діли математики, фізики, інж. справи, інформатики, права, психології, соціології, політології, крипто­графію, комунікативістику тощо. Вагомих результатів у ви­вчен­ні окремих про­блем І. б. досягли К. Шен­нон, О. Марков, О. Колмогоров та ін. У СРСР про­блематику І. б. досліджували виключно в інтересах держави. Це зумовило їхню над­звич. закритість — перші від­криті роботи опубліковано 1988.

В Україні від­чутне наук. зацікавле­н­ня пита­н­нями І. б. зʼявилося після 1994. Нині активно діють наук. школи з різних напрямів І. б., зокрема І. Коваленка (крипто­графія). У ст. 17 Кон­ституції України проголошено, що захист суверенітету й територ. цілісності України, забезпече­н­ня її екон. без­пеки та І. б. є найважливішими функціями держави, справою всього народу. Значну увагу про­блемі І. б. приділено у Законі «Про основи національної без­пеки України» (2003). Від 2009 діє Доктрина інформ. без­пеки. Держ. систему забезпече­н­ня І. б. утворюють Між­ві­домча комісія з питань інформ. без­пеки при Раді нац. без­пеки й оборони України (роз­робляє основи держ. політики в цьому напрямі, координує роботу організацій, що реалізують цю політику), від­повід­ні під­роз­діли СБУ, Держ. служба спец. звʼязку і захисту інформації, МО України, Держ. комітет у справах інформ. політики, Держ. комітет звʼязку та інформатизації тощо. Фахівців із різних напрямів забезпече­н­ня І. б. готують у Київ. університеті, Нац. тех. університеті України «Київ. політех. ін­ститут», Нац. академії СБУ, Київ. університеті внутр. справ та ін.

Завантажити статтю