Інформаційне законодавство

Визначення і загальна характеристика

ІНФОРМАЦІ́ЙНЕ ЗАКОНОДА́ВСТВО — сукупність нормативно-правових актів, окремих норм, що регулюють су­спільні від­носини, які виникають під час збира­н­ня, одержа­н­ня, викори­ста­н­ня, пошире­н­ня, зберіга­н­ня інформації (інформаційні від­носини). І. з. регулює від­носини, повʼязані з реалізацією кон­ституц. права на інформацію та інформ. діяльністю у галузях створе­н­ня, збира­н­ня, одержа­н­ня, пошире­н­ня, зберіга­н­ня інформації, інформ. ресурсів, інформ. продукції; на­да­н­ням інформ. послуг; функціонува­н­ням інформ.-комунікац. систем; захистом інформації від несанкціонов. до­ступу, а також ін. інформ. від­носини. І. з. — зовн. форма вираже­н­ня, джерело інформ. права України (комплекс. галузі права, що пере­буває у стадії становле­н­ня та роз­витку). Зародже­н­ня інформ. права у серед. 20 ст. повʼязане із виникне­н­ням і актив. роз­витком кібернетики, за­провадже­н­ням у багатьох галузях жит­тєдіяльності людини автоматизов. систем. Вагомий фактор формува­н­ня І. з. — широке впровадже­н­ня здобутків НТП у інформ. сфері. Нині у багатьох роз­винених країнах світу інформ.-комунікац. технології є провід. галуз­зю економіки, а про­блеми інформ. роз­витку — предметом держ. інформ. політики і нац. без­пеки. Інформ. процеси, що становлять основу демократії, від­критості діяльності органів держ. влади, місц. самоврядува­н­ня, залуче­н­ня громадян до упр. держ. і сусп. справами, забезпече­н­ня участі громадськості в побудові інформаційного су­спільства та ін., потребують належ. правового регулюва­н­ня. Нині на рівні між­нар.-правових норм регламентов. знач. обсяг інформ. прав, свобод людини, стандартизов. осн. засади правового режиму до­ступу до різноманіт. ві­домостей, їхнього пошире­н­ня, механізми захисту тощо. Право на інформацію, як одне з фундаментал. прав людини, закріплено Загальною декларацією прав людини 1948, Хартією роз­витку інформ. су­спільства 2000, ін. основополож. документами ООН, ЮНЕСКО, ЄС, Ради Європи. Складова частина І. з. в Україні — норми Кон­ституції та між­нар. актів, згоду на обовʼязковість яких надала ВР. Правовий комплекс І. з. містить закони, акти Президента, КМ, ін. нормативно-правові акти, зокрема Закони України «Про інформацію» (1992, у ред. 2011), «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» (1992), «Про науково-технічну інформацію» (1993), «Про державну таємницю» (1994), «Про телекомунікації» (2005), «Про Основні засади роз­витку інформаційного су­спільства в Україні на 2007–2015 роки» (2007), «Про захист персональних даних» (2010), «Про до­ступ до публічної інформації» (2011). Складовою частиною І. з. є також окремі норми адм., кримінал., комерц., цивіл. права та ін., що регулюють від­носини у інформ. сфері, під­галузями — законодавства про ЗМІ, інформацію в інформ.-телекомунікац. системах, н.-т. інформацію, інформ. ресурси (про нац. архів. фонд і архівні установи, б-ки та бібліотечну діяльність, радіочастот. ресурс та ін.), телекомунікації, інформацію з обмеженим до­ступом, держ. таємницю, банків. таємницю тощо.

Літ.: Баранов О. А. Інформаційне право України: стан, про­блеми, пер­спективи. 2005; Інформаційне законодавство України: Наук.-практ. коментар. 2006; Костецька Т. А. Інформаційне право України: Навч. посіб. 2009 (усі — Київ).

Т. А. Костецька

Завантажити статтю