Кібернетика

КІБЕРНЕ́ТИКА (від грец. κυβερνητική — мистецтво керува­н­ня) — наука про загальні закони одержа­н­ня, зберіга­н­ня, пере­дава­н­ня та пере­творе­н­ня інформації у складних керуючих системах. Сформувалася у 2-й пол. 1940-х рр. Становлен­ню К. сприяв роз­виток деяких роз­ділів науки і техніки, зокрема математики й автоматики, її зародже­н­ня тісно повʼязане з появою та стрімким пошире­н­ням ЕОМ (див. Обчислювальна техніка, а також Біокібернетика, Економічна кібернетика, Математична кібернетика, Мистецтво кібернетичне, Психологічна кібернетика, Технічна кібернетика, Фізіологічна кібернетика).

Більшість кібернетиків офіц. датою започаткува­н­ня К. як само­стій. науки вважають рік опублікува­н­ня амер. вченим Н. Вінером кн. «Cybernetics: Or Control and Communication in the Animal and the Machine» («Кібернетика, або Управлі­н­ня і звʼязок у тварині та машині», 1948). Уперше термін «К.» вжив давньогрец. філософ Платон на означе­н­ня мистецтва керманича, 1834 франц. вчений А.-М. Ампер — до неіснуючої ще в той час науки про керува­н­ня су­спільством. У становле­н­ня та роз­виток К. зробили поміт. внесок й укр. вчені. Ще до 1930-х рр. Я. Ґрдина, який працював у Дні­проп. гірн. ін­ституті, створив роз­діл теор. механіки — механіку живих організмів, що стала першоосновою механіки керов. машин. 1947–48 в Ін­ституті електротехніки АН УРСР (Київ) під керівництвом С. Лебедєва роз­почато роботу над створе­н­ням першої вітчизн. ЕОМ «МЭСМ» (мала електрон­на лічил. машина; у проектуван­ні брали участь Л. Дашевський і К. Шкабара).

У листопаді 1950 ви­пробувано макет цієї машини, а 25 грудня 1951 її прийнято в екс­плуатацію. На поч. 1950-х рр. на «МЭСМ» роз­вʼязували задачі ві­домі рад. математики та механіки А. Дородніцин, О. Ішлінський, М. Келдиш, М. Лаврентьєв, Б. Гнєденко, на ній працювали перші рад. про­грамісти М. Шура-Бура, В. Королюк, К. Ющенко. У грудні 1957 на базі лаб. обчислюв. техніки Ін­ституту математики АН УРСР (Київ) створ. Обчислюв. центр АН УРСР (нині Кібернетики Ін­ститут НАНУ), який очолив В. Глушков. Від самого початку діяльність центру спрямовувалася не лише на обслуговува­н­ня АН УРСР, а й на роз­виток широкого комплексу фундам. і приклад. дослідж. у галузі електрон. обчислюв. техніки та роз­вʼяза­н­ня про­блем теор. та приклад. К., приклад. математики. Час від створе­н­ня Обчислюв. центру до його реорганізації в Ін­ститут К. (1962) є початк. періодом роз­витку К. й інформатики як в АН УРСР, так і в Україні в цілому, а період створе­н­ня і освоє­н­ня «МЭСМ» (1948–53) — початк. етапом роз­витку електрон. обчислюв. техніки. У цей час закладено основи тех. бази майбут. роз­витку К. в АН УРСР, створ. окремі наук. школи та напрями, роз­почалася системат. й цілеспрямов. під­готовка кадрів з теор. та приклад. К., вироблено її осн. наук.-організац. принципи роз­витку (серед гол. — єд­ності теор. і приклад. дослідж. та орган. єд­ності далеких і близьких цілей).

Від­повід­но до за­значених принципів роз­почато роботу над кількома довго­строк. про­грамами роз­вʼязува­н­ня як корін. наук. про­блем роз­витку обчислюв. техніки і К., так і практич. задач її за­стосува­н­ня в нар. госп-ві. Про­грама роз­витку робіт для створе­н­ня нових ЕОМ, з одного боку, була тісно повʼязана з про­грамами роз­витку теорії обчислюв. машин (алгебра логіки, теорія автоматів, архітектура ЕОМ, теорія про­грамува­н­ня та організації обчислень) і штуч. інтелекту, з ін. — з про­грамами планува­н­ня, проектува­н­ня та керува­н­ня в різноманіт. галузях людської діяльності. Здійсне­н­ня цих про­грам тривало паралельно з заверше­н­ням раніше роз­початих робіт і створе­н­ням матеріал.-тех. бази Обчислюв. центру АН УРСР. 1957 завершено роз­робле­н­ня спеціаліз. ЕОМ «СЭСМ» для роз­вʼязува­н­ня систем ліній. алгебраїч. рівнянь високого порядку (З. Рабинович), роз­почате ще з ініціативи С. Лебедєва. 1959 введено в екс­плуатацію універсал. ЕОМ «Київ» (В. Глушков, Б. Гнєденко, К. Ющенко, Л. Дашевський), яка протягом низки років виконувала осн. роботу при роз­вʼязуван­ні задач як для Обчислюв. центру АН УРСР, так і для числен. академіч. та ін. організацій.

Другу таку ЕОМ колектив Обчислюв. центру АН УРСР виготовив 1969 для Обʼ­єдн. ін­ституту ядер. дослідж. у м. Дубна Моск. обл. Водночас осн. напрямом роз­витку обчислюв. техніки було обрано міні-ЕОМ для інж. роз­рахунків і керува­н­ня вироб. процесами. Крім того, перед­бачалися нова електрон­на база, під­вище­н­ня рівня машин. інтелекту і, як наслідок, спроще­н­ня спілкува­н­ня людини з машиною, насамперед за рахунок на­ближе­н­ня внутр. мови ЕОМ до вхід. мов.

Створе­н­ня в АН УРСР машин, що реалізують такі мови, стало одним із принцип. кроків у роз­витку обчислюв. техніки — від­ходом від одного з базових принципів (принцип Дж.(Я.) фон Не­ймана), на якому ґрунтувалася світ. обчислюв. техніка до 2-ї пол. 1960-х рр. Цей від­хід, повʼязаний з про­грамою роз­витку штуч. інтелекту, ознаменував собою перший крок до створе­н­ня мозкоподіб. структур обробле­н­ня даних, що стало одним з найголовніших зав­дань роз­витку обчислюв. техніки на тривалий істор. період. Такий напрям згодом обрала амер. фірма «Бер­роуз», а потім, більшою або меншою мірою, — і всі ін. іноз. фірми, що роз­робляють ЕОМ. Про­грама роз­витку обчислюв. техніки в АН УРСР перед­бачала створе­н­ня нової методики проектува­н­ня ЕОМ (побудованої на від­повід. роз­витку теорії) з по­ступ. пере­ходом на автоматиз. проектува­н­ня. Це ріше­н­ня було зумовлене складністю зав­дань проектува­н­ня нетрадиц. структур ЕОМ, для яких, на від­міну від не­йманівських, замало простої інж. інтуїції, та необхідністю одержа­н­ня економ. схем. роз­вʼязків, без яких реалізація високого машин. інтелекту в рамках міні-машин була б практично не­здійснен­на.

Створе­н­ня нової методики проектува­н­ня ЕОМ та її подальше вдосконале­н­ня з виникне­н­ням перед обчислюв. технікою нових зав­дань становило важливу мету про­грам роз­витку теорії ЕОМ. 1960–62 в АН УРСР здійснено ґрунт. дослідж. щодо роз­витку різних аспектів теорії ЕОМ та її впровадже­н­ня у конкретні роз­робле­н­ня. На базі створеної в ці роки заг. теорії автоматів за­пропоновано практичні методики проектува­н­ня окремих блоків і вузлів ЕОМ. 1964 за цикл праць з теорії цифр. автоматів, опублік. 1960–62, Л. Глушков був від­значений Ленін. премією. Велику увагу приділяли роз­виткові теорії про­грамува­н­ня та заг. теорії алгоритмів, необхід. для проектува­н­ня про­грам. забезпече­н­ня. 1955–56 у Києві почав працювати семінар під керівництвом В. Глушкова, Л. Калужніна, В. Королюка та К. Ющенко, на якому за­пропоновано низку способів запису алгоритмів і методів про­грамува­н­ня. Досить плідними виявилися ідеї адрес. мови про­грамува­н­ня (В. Королюк, К. Ющенко), які широко використовували для роз­витку теорії про­грамува­н­ня. К. Ющенко створила транс­лятори з цієї мови, якими були укомплектовані ЕОМ вітчизн. виробництва. Важливе значе­н­ня для подальшого вдосконале­н­ня ЕОМ (методів про­грамува­н­ня) мав роз­виток чисел. методів роз­вʼязува­н­ня приклад. задач математики, механіки, теорії фільтрації, ядер. фізики, електроніки тощо. Особливу роль у роз­витку К. ві­діграли роботи укр. учених з обчислюв. математики та методів оптимізації (В. Михалевич, Г. Положій, В. Рвачов, І. Ляшко). Роз­робле­н­ня нових високоефектив. методів роз­вʼязува­н­ня задач ліній. про­грамува­н­ня, транс­порт. задач, а згодом неліній., дис­крет., опуклого та стохастич. про­грамува­н­ня, ігрових задач лягло в основу роз­вʼяза­н­ня оптимізац. задач проектува­н­ня та керува­н­ня великими системами, насамперед в економіці (Ю. Єрмольєв, Б. Пшеничний, І. Сергієнко, Н. Шор, В. Шкурба). Знач. пошире­н­ня набув за­пропонов. В. Михалевичем і Н. Шором метод послідов. аналізу варіантів роз­вʼяза­н­ня задач динаміч. про­грамува­н­ня (1960), за допомогою якого вдалося ефективно роз­вʼязувати задачі оптимал. проектува­н­ня протяж. обʼєктів (шляхів, нафто- і газо­проводів, ліній електропередач та ін.) та задачі теорії роз­кладів.

Роз­виток ефектив. чисел. методів для роз­вʼязува­н­ня певних класів задач призвів 1959 до роз­робле­н­ня В. Глушковим нового методу в автоматизації про­грамува­н­ня — методу спеціаліз. про­грамуючих про­грам. Згодом ідею методу реалізували та роз­винули його учні у т. зв. пакетах приклад. про­грам. Науковці Обчислюв. центру АН УРСР працювали над створе­н­ням напів­провід­ник. міні-ЕОМ для керува­н­ня вироб. процесами — «Днепр» (В. Глушков, Б. Малиновський), для інж. роз­рахунків — «Промінь» (В. Глушков, С. Погребинський), а також встановили тісний звʼязок із спеціаліз. під­приємствами, зокрема з Київ. заводом «Радіо­прилад». 1961–62 ЕОМ «Днепр» і «Промінь» почали випускати серійно. Ці машини здобули ви­зна­н­ня як в Україні, так і за її межами. Паралельно зі створе­н­ням першої в країні універсал. керуючої машини Обчислюв. центр АН УРСР за участі низки укр. під­приємств проводив під­готовку до за­стосува­н­ня такої машини для керува­н­ня склад. технол. процесами. Напр., спільно з Дні­пров. металург. комбінатом ім. Ф. Дзержинського (м. Дні­продзержинськ Дні­проп. обл.) досліджувалися про­блеми керува­н­ня процесом плавле­н­ня в бесемерів. конверторах, з Словʼян. содовим заводом (Донец. обл.) — колон. карбонізації. Укр. кібернетики вперше в Європі здійснили ди­станц. керува­н­ня цими процесами протягом кількох діб по­спіль у режимі порадника майстра. Б. Малиновський, В. Скурихін, Г. Спину провадили дослідж. щодо за­стосува­н­ня машин «Днепр» для автоматизації робіт на Микол. заводі ім. 61-го комунара. 1959 в Ін­ституті математики АН УРСР під керівництвом Б. Гнєденка створ. групу біол. К., у на­ступ. році під керівництвом М. Амосова організовано від­діл біо­кібернетики (1961 пере­ведений до Обчислюв. центру АН УРСР). Біо­кібернетики провадили дослідж. з автоматизації мед. діагностики, моделюва­н­ня на ЕОМ вищої нервової діяльності, ви­вчали процеси керува­н­ня та регулюва­н­ня в живих організмах. 1960 роз­роблено апарат «штучне серце–легені», який за­стосовують для під­тримува­н­ня жит­тєдіяльності людського організму під час операції на серці. Важливе значе­н­ня для подальшого роз­витку К. мало створе­н­ня в кількох академіч. ін­ститутах наук. доробку з теорії автомат. регулюва­н­ня, адаптив. регуляторів та ін. засобів автомат. керува­н­ня (О. Івахненко, В. Кунцевич, О. Кухтенко). У 1960-х рр. окремі напрями К. почали бурхливо роз­виватися і в ін. ін­ститутах АН УРСР — Електродинаміки, Фізики, Фізіології, Механіки, Про­блем машинобудува­н­ня (усі — Київ).

1962–70 в Україні набули роз­витку практично всі галузі сучас. інформатики й електрон. обчислюв. техніки, створ. кібернет. індустрію. Укр. кібернетики брали участь у вироблен­ні заг.-союз. про­грами роз­витку електрон. обчислюв. техніки та її за­стосувань. У цей період укр. наук. про­грами, повʼязані з роз­витком теорії та практики АСК і обробле­н­ня даних різних класів, здобули широке між­нар. ви­зна­н­ня. Зʼявилися нові імена дослідників теорії автоматів — О. Летичевський, Ю. Капітонова, В. Редько, Є. Вавилов, А. Богомолов. Цей напрям К. почав роз­виватися також у Донецьку, Харкові, Ужгороді та ін. містах України. 1964 в Ін­ституті К. АН УРСР створ. першу чергу автоматизації проектува­н­ня вузлів і блоків цифр. обчислюв. техніки — т. зв. малу систему «Проект» (В. Глушков, Ю. Капітонова, О. Летичевський). Новим кроком у роз­витку теорії ЕОМ стали виникне­н­ня та роз­виток теорії дис­крет. пере­творювачів (В. Глушков, О. Летичевський), у рамках якої згодом започатковано новий роз­діл дослідж. — теорію двоосн. про­грам. алгебр, що дала змогу здійснювати глибокі формал. пере­творе­н­ня про­грам і мікро­про­грам разом з при­строями, які їх реалізують. Паралельно почала роз­виватися теорія спец. класу дис­крет. функцій (періодично ви­значені функції з допоміж. змін­ними).

Усе це дало можливість під­вести принципово новий базис під автоматизацію проектува­н­ня ЕОМ разом з їхнім матем. забезпече­н­ням. Укр. вчені в цей період дослідили спів­від­ноше­н­ня алгебри регуляр. мов, роз­винули теорію та практику автоматизації виробництва транс­ляторів, роз­робили методику побудови параметрич. систем про­грамува­н­ня (В. Редько, К. Ющенко). Досягли знач. успіхів дослідники, які за­ймалися за­стосува­н­ням ЕОМ у роз­вʼязан­ні задач матем. фізики, механіки, теорії фільтрації (І. Ляшко, В. Рвачов, Я. Григоренко, І. Молчанов, П. Фільчаков). Заслуговують на увагу результати чисел. методів опуклої недиференці­йов. оптимізації з їх за­стосува­н­ням до про­блем декомпозиції склад. систем і оптимал. планува­н­ня, методів роз­вʼяза­н­ня екс­тремал. задач на графах та скінчен­норізницевого методу теорії оптимал. керува­н­ня (Н. Шор, В. Михалевич, Ю. Єрмольєв). У 1960-х рр. роз­почато роботи з об­ґрунтува­н­ня теорії диференціал. ігор та її за­стосува­н­ня до роз­вʼяза­н­ня широкого кола приклад. задач (Б. Пшеничний, А. Чикрій), а також зі створе­н­ня та за­стосува­н­ня методів дис­крет. оптимізації (І. Сергієнко, В. Трубін, В. Пере­пелиця, Ю. Червак, Н. Шор). У звʼязку з необхідністю роз­вʼяза­н­ня задач аналізу та синтезу склад. систем важливого значе­н­ня набули методи імітац. моделюва­н­ня. 1968 паралельно з побудовою спец. імітац. моделей для означених класів задач в Ін­ституті К. АН УРСР вперше в СРСР роз­роблено універсал. систему моделюва­н­ня склад. дис­крет. систем на базі оригін. мови СЛЕНГ з від­повід. транс­лятором (В. Глушков, Т. Марʼянович, Л. Калініченко). Система була впроваджена на ЕОМ «М-20», «М-220», «БЭСМ-3М», «БЭСМ-4М» і використовувалася більше ніж у 20-ти установах та НДІ. Тривали дослідж. й у галузі штуч. інтелекту, зокрема з роз­пі­знава­н­ня образів. На­прикінці 1960-х рр. створ. метод оптимізації склад. кусково-ліній. роз­вʼязувал. правил, метод еталон. послідовностей для роз­пі­знава­н­ня склад. сигналів, читал. автомат ЧАРС для автоматич. введе­н­ня в ЕОМ машинопис. пакетів (В. Ковалевський, М. Шлезінгер), роз­почато дослідж. з автоматич. роз­пі­знава­н­ня мови (Т. Вінцюк), для роз­пі­знава­н­ня зображень успішно за­стосовано метод R-функцій (В. Рвачов). М. Амосов і його учні почали роз­робляти принципи побудови адаптив. роботів і моделюва­н­ня на ЕОМ елементів емоц. сфери. Про­грама робіт зі штуч. інтелекту втілювалася у роз­роблен­ні машин серії. «МИР».

Роз­виток даної про­грами ґрунтувався на знач. матеріал.-тех. базі. 1963 при Ін­ституті К. АН УРСР засн. СКБ матем. машин і систем з дослід. виробництвом. Налагоджене на базі заводу «Радіо­прилад» серійне виробництво ЕОМ сприяло організації само­стій. заводу обчислюв. керуючих машин (Київ). Ще один завод подіб. профілю був від­критий у м. Сіверськодонецьк Луган. обл. (випускав машини «Промінь»). Крім серій. виробництва машин «Днепр», на заводі обчислюв. керуючих машин 1965 почали випускати роз­роблену Ін­ститутом К. АН УРСР малу ЕОМ для інж. роз­рахунків — «МИР-1» (В. Глушков, Ю. Благовєщєнський, О. Летичевський, В. Лосєв, І. Молчанов, С. Погребинський, А. Стогній). 1967 на заводі обчислюв. керуючих машин освоєно виготовле­н­ня нової керуючої ЕОМ «Днепр-2» (В. Глушков, А. Кухарчук), у якій реалізовано складну багаторівневу систему пере­ривань, роботу в режимі поділу часу, ефективну операційну систему реал. часу тощо. Важливим етапом на шляху подальшого зро­ста­н­ня машин. інтелекту стало створе­н­ня міні-ЕОМ «МИР-2» (В. Глушков, С. Погребинський, О. Летичевський), яку пере­дано в серійне виробництво 1969. Її особливістю є перед­усім схемно-про­грамна інтер­претація мови АНАЛІТИК, роз­робленої спеціально для спроще­н­ня про­грамува­н­ня різного типу аналітич. викладок в алгебрі та аналізі. В Ін­ституті К. АН УРСР роз­роблялася також аналог. обчислюв. техніка для роз­вʼязува­н­ня задач буд. механіки, роз­рахунків мережевих графіків та ін. задач спец. класів (Г. Пухов, В. Васильєв, А. Степанов, Г. Грездов). Виготовле­н­ня низки аналог. машин — «ЭМОС-7», «Альфа», «Арос-2», «Инегратор-1», «Экстрема-1» — здійснювалося серійно. В Ін­ституті математики АН УРСР під керівництвом П. Фільчакова роз­робляли електромоделюючі при­строї з електро­провід. папером (електроінтегратори ЕГДА). 1962–70 в Україні роз­почалася й успішно тривала робота зі створе­н­ня засобів обчислюв. техніки (цифр. і аналогової) у багатьох організаціях промисловості та вищої школи. У цей період в АН УРСР, насамперед в Ін­ституті К., виконано великий обсяг робіт для створе­н­ня систем. матем. забезпече­н­ня та пакетів приклад. про­грам для більшості вітчизн. ЕОМ — «Днепр», «Днепр-2», «МИР-1», «МИР-2», «М-20», «М-220», «БЭСМ-6», «Минск-22», «Минск-32» та ін. Знач. роз­витку досягли в цей час теорія та практика автоматич. керува­н­ня склад. технол. процесами, зокрема зна­йдено умови фіз. здійснен­ності систем автоматич. керува­н­ня, що задовольняють вимоги інваріантності, досліджено інваріантні системи керува­н­ня зі змін. параметрами, роз­винено прикладні аспекти теорії адаптив. систем керува­н­ня, одержано нові результати з аналізу стійкості неліній. імпульс. систем (О. Кухтенко, В. Кунцевич, О. Івахненко, В. Іваненко, В. Па­влов).

Водночас роз­роблені укр. кібернетиками АСК технол. процесами на базі ЕОМ «Днепр» широкомас­штабно почали впроваджувати на маш.-буд., приладобуд., хім., металург. та ін. під­приємствах. ЕОМ «Днепр» за­стосовувалася також в енергетиці, прокат., цемент. виробництвах. У роз­роблен­ні різних типів АСК технол. процесами, крім спів­робітників Ін­ституту К. АН УРСР, брали участь працівники Ін­ституту електрозварюва­н­ня АН УРСР, Ін­ституту про­блем лиття АН УРСР, Ін­ституту газу АН УРСР (Київ). До цього часу належить й широке роз­горта­н­ня в Ін­ституті К. АН УРСР у спів­дружності з укр. пром. під­приємствами робіт зі створе­н­ня автоматиз. систем організац. управлі­н­ня. Їхню основу закладено ще в процесі роз­робле­н­ня методів роз­вʼяза­н­ня окремих планово-екон. задач (мережеві методи, транс­порт­ні задачі тощо). Систем. етап роз­витку автоматиз. систем організац. упр. усіх рівнів почався на­прикінці 1962, коли Ін­ституту К. АН УРСР доручено роз­робити нац. про­граму роз­витку обчислюв. техніки з метою керува­н­ня економікою колиш. СРСР. Тоді ж В. Нємчинов та його учні за­пропонували створити систему великих між­ві­дом. територ. обчислюв. центрів для роз­вʼяза­н­ня планово-екон. задач різних користувачів (подібно до створе­н­ня аналогіч. систем академіч. обчислюв. центрів з наук. метою в 1950-х рр.). 1963 В. Глушков роз­робив концепцію мережі обчислюв. центрів для керува­н­ня економікою на всіх рівнях — від під­приємства до Держплану та РМ СРСР. У на­ступ. році ним і його спів­робітниками пред­ставлено ескіз. проект мережі, а також перший варіант заг.-держ. АСК, яку планувалося реалізувати в цій мережі. Перед­бачалися радикал. пере­будова заг.-держ. довідк.-інформ. екон. служби, за­провадже­н­ня неперерв. системи оптимал. планува­н­ня, що випливає із зав­дань кінцевого продукту. 1964 Ін­ституту К. АН УРСР доручено очолити створе­н­ня АСК під­приємствами, а потім і галуз. АСК у групі мін-в машино- і приладобуд. профілю СРСР.

На базі попередньо здійснених теор. дослідж. у галузі методів планува­н­ня та керува­н­ня дис­крет. виробництвом 1967 Ін­ститут К. АН УРСР спільно з Львів. телевіз. заводом роз­робив і здав в екс­плуатацію першу чергу АСК під­приємствами «Львов» (В. Глушков, В. Скурихін, В. Шкурба, А. Морозов, Т. Подчасова, В. Кузнецов). Система містила принципово нові тех. та планово-екон. роз­вʼязува­н­ня та дала чималий екон. ефект, унаслідок чого набула широкого ви­зна­н­ня. 1964–70 Ін­ститутом К. АН УРСР і заводом «Арсенал» (Київ) спроектовано першу в СРСР типову АСК гальваніч. багатономенклатур. виробництвом (А. Нікітін, І. Сергієнко, А. Струтинський, Г. Стиранка). У цій системі роз­вʼязується великий комплекс екон.-матем. та оптимізац. задач. 1967–70 спів­робітники Ін­ституту К. АН УРСР і галуз. організацій Києва, Москви, Ленін­града (нині С.-Петербург) роз­робили типовий проект (АСК під­приємствами «Кунцево») для керува­н­ня багатономенклатур. під­приємствами машино- і приладобуд. профілю зі змішаним характером виробництва (від одиноч. до масового). В Ін­ституті К. АН УРСР створ. системне матем. забезпече­н­ня типової АСК під­приємствами і низку приклад. про­грам. Кібернетики України брали участь у створен­ні АСК у деяких респ. ві­домствах, насамперед на транс­порті. Поряд з автоматизацією керува­н­ня технол. процесами й екон. обʼєктами в Ін­ституті К. АН УРСР роз­почали інтенсивно провадити роботи з теорії та практики автоматиз. систем опрацюва­н­ня даних різних класів. Широку популярність мали виконувані цим Ін­ститутом спільно з Мор. гідрофіз. ін­ститутом АН УРСР роботи з автоматизації екс­перимент. дослідж. у Світ. океані, що включають як бортові, так і наземні автоматиз. системи опрацюва­н­ня даних, а також від­повід­ну вимірюв. техніку і техніку звʼязку. На базі ЕОМ «Днепр» у великих укр. НДІ та КБ створювалися потужні автоматиз. вимірюв. комплекси. Деякі з них під­вищували продуктивність праці у виконан­ні склад. екс­периментів і дослідж. у десятки та навіть сотні разів.

У цей час закладено основу теорії та практики керува­н­ня еліон. процесами виготовле­н­ня мікросхем, створ. та пере­дано у пром-сть спеціаліз. ЕОМ «Киев-67» для керува­н­ня еліон. технологією (В. Деркач), роз­роблено принципи побудови та дослідні зразки оператив. памʼяті на тонких плівках, а також логіч. низькотемператур. елементів — кріотронів (Г. Михайлов), досліджено теор. і прикладні аспекти пере­творювачів форми інформації (А. Кондалєв, А. Лучук). Також роз­ширено дослідж. й у галузі біол. та мед. К., зокрема роз­винено методи моделюва­н­ня біо­систем на клітин. і систем. рівнях (Ю. Антомонов, К. Іванов-Муромський), започатковано роботи з біо­електрич. керува­н­ня мʼязовими функціями людини (Л. Алєєв), з ви­вче­н­ня людини як складової частини склад. систем керува­н­ня (В. Па­влов).

У становлен­ні інфра­структури компʼютер. технологій та К. чільне місце за­ймає факультет К. Київ. університету, який функціонує від 1969. Науковцями цього факультету виконано велику кількість н.-д. робіт фундам. та приклад. характеру. Нині за кількістю студентів і за кадровим забезпече­н­ням — один з найбільших факультетів Київ. університету. На ньому сут­тєво роз­винено теорію стохастич. систем і приклад. статистич. аналізу, роз­роблено методи асимптотич. аналізу неоднорід. марків. та напів­марків. систем склад. ієрарх. структури, досліджено новий клас випадк. процесів, що пере­микаються (В. Анисимов), роз­винено теорію узагальненого керува­н­ня ліній. системами, побудовано високоефективні чисел. методи роз­рахунку та оптимізації фіз. полів (С. Ляшко); роз­роблено методи оптимал. керува­н­ня системами з узагальненою дією, що значно роз­ширюють можливості керува­н­ня та мають широке за­стосува­н­ня в медицині, економіці, механіці, екології; створ. основи теорії оптимал. оцінюва­н­ня функціоналів, означених на роз­вʼязках систем з роз­поділеними параметрами (О. Наконечний); роз­винено теорію марків. процесів, траєкторії яких задаються динаміч. системами з випадк. пуасонів. збуре­н­нями (О. Закусило); роз­роблено матем. теорію формува­н­ня структури інформ.-обчислюв. комплексів спец. при­значе­н­ня (Ю. Бєлов); проведено дослідж. матем. методів і моделей в обчислюв. математиці, теорії обчислюв. екс­перименту та їх різноманіт. за­стосувань (І. Ляшко, В. Макаров, І. Ляшенко, В. Приказчиков).

На каф. моделюва­н­ня склад. систем Київ. університету здобуті істотні наук. результати в галузі матем. моделюва­н­ня та оптимал. керува­н­ня системами з роз­поділеними параметрами; побудовані та об­ґрунтовані чисел.-аналіт. методи керува­н­ня багатовимір. системами, методи мінімакс. керува­н­ня, методи оптимал. керува­н­ня ансамблями траєкторій, методи ідентифікації параметрів динаміч. систем, методи роз­вʼяза­н­ня обернених задач гідро­акустики (Б. Бублик, М. Кириченко, Ф. Гаращенко). Інтенсивно роз­виваються дослідж. у галузі теорії про­грамува­н­ня (А. Анисимов, В. Редько).

Важливим наук. досягне­н­ням є від­кри­т­тя т. зв. універсал. де­скриптив. логік і виріше­н­ня стосовно них 3-х класич. про­блем: існува­н­ня, єд­ності та роз­кри­т­тя структури всіх де­скриптив. логік. Вони заклали логіко-матем. фундамент принципово нового напряму інформатики-про­грамології. На їхній основі була роз­роблена де­скриптивна CASE-технологія. Важливі наук. дослідж. у галузі інформатики й обчислюв. техніки виконані в Нац. тех. університеті України «Київ. політех. ін­ститут» (КПІ), де створ. низку наук. шкіл, які сконцентровані на ф-тах інформатики та обчислюв. техніки, приклад. математики та ін. Най­ґрунтовніші праці М. Згуровського, К. Самофалова, В. Костюка охоплюють важливі напрями тех. К. і систем. аналізу: роз­робле­н­ня та дослідж. методів побудови екс­перт. систем різного при­значе­н­ня; за­стосува­н­ня методів матем. фізики та теорії нечіт. множин; роз­робле­н­ня інтегр. систем оптимал. проектува­н­ня та інтелектуал. керува­н­ня гнучкими технол. процесами тощо; створе­н­ня високо­продуктив. конвеєр. та сістолич. обчислюв. засобів і засобів інтелектуалізації процесів роз­робле­н­ня про­грам. забезпече­н­ня; методів побудови апарат. та про­грам. засобів обчислюв. техніки для роз­вʼяза­н­ня задач цифр. обробле­н­ня сигналів у реал. мас­штабі часу. Молодих спеціалістів з К. і обчислюв. техніки готують також університети Харкова, Донецька, Львова, Чернівців, Ужгорода, Дні­пропетровська. 1967 при Ін­ституті К. АН УРСР створ. каф. Моск. фіз.-тех. ін­ституту для під­готовки кадрів у галузі К. та систем. аналізу. Помітне значе­н­ня для роз­витку К. мало створе­н­ня 1965 Обчислюв. центру АН УРСР в Донецьку (нині Ін­ститут приклад. математики і механіки НАНУ), обчислюв. центрів та наук. від­ділів кібернет. профілю у багатьох екон. ін­ститутах, Обчислюв. центру Держплану УРСР. У 1970-х рр. характерним було роз­робле­н­ня обчислюв. систем, що містять, крім власне ЕОМ, велику кількість спец. периферій. обладна­н­ня та від­повід. про­грам. засобів для керува­н­ня цим обладна­н­ням і всією системою в цілому.

Оскільки роз­робле­н­ня та організація масового виробництва обчислюв. систем вимагали великих затрат, у рамках Ради екон. взаємодопомоги був організов. роз­поділ праці у створен­ні та виробництві систем на­ймасовішого попиту (ЄС ЕОМ). За про­грамою роз­витку ЄС ЕОМ кібернетики України роз­робляли системи матем. забезпече­н­ня для роботи з банками даних, телекомунікації та ін. спец. пакети про­грам (А. Стогній, П. Андон, А. Нікітін). 1970–76 в Ін­ституті К. АН УРСР роз­роблено спеціаліз. міні-ЕОМ «Искра-125», «Мрія», «Чайка», «Москва», «Скорпион», «Ромб», «Орион», «Экс­пресс», спеціал. ЕОМ для спектрал. аналізу, в Ін­ституті електродинаміки АН УРСР (під керівництвом Г. Пухова) — низку спеціаліз. гібрид. обчислюв. при­строїв. У прийнятій країнами-учасницями Раді екон. взаємодопомоги спіл. про­грамі роз­витку про­грамно суміс. між собою міні-ЕОМ (1976) укр. кібернетикам від­ведено роль роз­робників нової пер­спектив. моделі. Ін­ститутом К. АН УРСР спільно з Ленінгр. обʼ­єдн. «Светлана» роз­роблено та здано у серійне виробництво першу в СРСР мікро-ЕОМ на великих інтеграл. схемах (О. Палагін). Побудовано також низку спеціаліз. мікро-ЕОМ та при­строїв (4-е поколі­н­ня ЕОМ; В. Скурихін, А. Морозов, О. Кобозєв). Система автоматизації проектува­н­ня та виготовле­н­ня великих інтеграл. схем тісно повʼязана з системою «Проект». До складу системи включено спеціаліз. ЕОМ «Киев-70», роз­роблену на базі ЕОМ «Киев-67» (В. Глушков, В. Деркач). Згодом роз­почато за­стосува­н­ня в промисловості еліон. технології виготовле­н­ня великих інтеграл. схем для діод. по­стійнозапамʼятовувал. при­строїв. Для викона­н­ня необхід. технол. роз­рахунків за­пропоновано спрощену інж. теорію взаємодії електрон. пучка з речовиною. 1977 В. Глушков, В. Деркач та Ю. Капітонова за праці з автоматизації проектува­н­ня ЕОМ отримали Держ. премію СРСР. Крім системи автоматизації про­грамува­н­ня, Ін­ститут К. АН УРСР разом із галуз. організаціями створив і за­провадив у виробництво системи автоматизації про­грамува­н­ня більш спец. при­значе­н­ня (К. Ющенко, І. Вельбицький, К. Лавріщева). Декілька вузькоспеціаліз. систем автоматизації про­грамува­н­ня роз­роблено й в Ін­ституті про­блем машинобудува­н­ня АН УРСР та Ін­ституті ядер. дослідж. АН УРСР (Київ). В Ін­ституті К. АН УРСР та Ін­ституті електродинаміки АН УРСР роз­роблено нові при­строї зовн. памʼяті, системи пере­дачі даних та ін. допоміжні при­строї для універсал. обчислюв. систем. Водночас зросла увага до при­строїв від­ображе­н­ня, зокрема спроектовано структури високо­продуктив. при­строїв для низки спеціаліз. обчислюв. процедур (Г. Пухов, Г. Михайлов, В. Васильєв). Тривали й фундам. дослідж. з теорії ЕОМ, зокрема укр. кібернетики роз­робляли нові архіт. ідеї в організації побудови багато­процесор. систем на т. зв. рекурсив. принципах, що дають змогу повністю ві­ді­йти від не­йманів. принципів і зробити ще один крок у побудові ефектив. мозкоподіб. структур та універсал. ЕОМ надвисокої продуктивності. У цей час роз­роблено методи контролю та діагностики автоматів, а також аналізу склад. систем (А. Богомолов, В. Анисимов). Під керівництвом І. Коваленка здійснено дослідж. з теорії імовірніс. автоматів та її за­стосувань. У галузі тех. К. велика увага приділялася теорії та практиці створе­н­ня склад. АСК технол. процесами різних класів, зокрема роз­роблено основи теорії роз­поділеного керува­н­ня електродинаміч. обʼєктами. 1970 створ. і впроваджено в Ін­ституті атом. енергії АН СРСР (Москва) першу в світі автоматичну систему під­тримува­н­ня рівноваги плазм. шнура в екс­перимент. термоядер. установках плазм. роз­ряду (Ю. Самойленко, Ю. Ладиков-Роєв). У 1970-х рр. спільно з ВНДПКІнафтохім (Ленін­град) спроектовано системи оптимал. планува­н­ня та оператив. керува­н­ня осн. виробництвом Лисичан. нафтоперероб. заводу (нині Луган. обл.; В. Іваненко, В. Кунцевич), з Ін­ститутом електрозварюва­н­ня АН УРСР — систему «Сварог» для контролю якості точк. звар. зʼ­єд­нань.

Від­працьовувався матем. апарат тех. К. в галузі теорії керува­н­ня випадк. процесами та неліній. імпульсив. систем (В. Іваненко, В. Кунцевич). О. Кухтенко, М. Згуровський та їхні спів­робітники роз­робляли методи дослідж. склад. динаміч. систем керува­н­ня з викори­ста­н­ням сучас. методів оптимізації та алгебраїчно-аналітич. апарату (теорія зображень і алгебр, теорії диференцій. многовидів тощо). У цей період створ. методи багатокритеріал. оптимізації в системах з ієрархіч. структурою, методи синтезу високоточ. алгоритмів без­платформ. інерціал. систем навігації та керува­н­ня. Під керівництвом В. Па­влова роз­роблялася теорія ерготич. систем керува­н­ня з оптимізацією роз­поділе­н­ня функцій між автоматами та людиною. Укр. вчені плідно працювали над теорією гранич. і нестаціонар. оптимізац. задач, дис­крет. задач оптимізації, чисел. методами їх роз­вʼязува­н­ня і за­стосува­н­ня до ідентифікації систем, задач статистики, керува­н­ня технол. процесами. Із заг. теорією керува­н­ня повʼязані методи оптимізації на імітац. моделях. 1975 в Ін­ституті К. АН УРСР були завершені роботи зі створе­н­ня мови моделюва­н­ня неперервно-дис­крет. процесів НЕДИС та від­повід. імітац. системи. Про­грамне середовище під­тримки вказаної системи реалізовано на одній із найпотужніших ЕОМ на той час — «БЭСМ-6». Система використовувалася для дослідж. широкого класу процесів дис­крет. та неперервно-дис­крет. природи (В. Глушков, Т. Марʼянович, В. Гусєв). М. Яровицький та його учні роз­робляли автомат. методи моделюва­н­ня. О. Івахненко за­пропонував новий метод моделюва­н­ня склад. екол., екон. та ін. систем на основі принципів самоорганізації. У 1980-х рр. системи «Кунцево», «Львов», «Гальванік» пере­вели на нову тех. базу, основу якої становили ЕОМ 3-го поколі­н­ня. 1981 в АН УРСР засн. Ін­ститут про­блем моделюва­н­ня в енергетиці (Київ), який очолив Г. Пухов. Наук. школа, яку він створив, почала складатися ще на­прикінці 1950-х рр., роз­вивалася в Ін­ституті К. АН УРСР і Ін­ституті електродинаміки АН УРСР. Гол. напрямами дослідж. цієї наук. установи стали: теорія матем. і компʼютер. моделюва­н­ня, аналіз електрич. ланцюгів і електромагніт. полів, спец. роз­діли приклад. математики, обчислюв. техніки, за­стосува­н­ня матем. методів і ЕОМ в електроніці, електротехніці, енергетиці, екології. Серед осн. наук. досягнень Ін­ституту про­блем моделюва­н­ня в енергетиці — фундам. результати в межах теорії квазіаналог. моделюва­н­ня, що роз­вивають принципи еквівалентності в матем. моделюван­ні й ефективно доповнюють класичну теорію подібності стосовно задач побудови різних класів моделюючих систем; нові результати в теорії диференц. пере­творень; роз­робле­н­ня оригінал. методів та засобів роз­рядно-аналог. моделюва­н­ня, методу інтеграл. рівнянь для дослідж. динаміч. систем, методів і засобів моделюва­н­ня нестаціонар. режимів газотранс­порт. систем, гідродинаміч., тепл. і мех. режимів роз­поділених систем; цікаві результати з роз­паралелюваних обчислень на ЕОМ, роз­робле­н­ня засобів діагностики трубо­проводів, електрон. зварюв. тренажерів. У цьому Ін­ституті були закладені основи створе­н­ня оптико-мех. запамʼятовуючих при­строїв і ін. про­гресив. засобів реєстрації інформації великого обсягу, що згодом дало можливість створе­н­ня Ін­ституту про­блем реєстрації інформації АН УРСР (Київ), який і донині продовжує дослідж. фундам. і приклад. про­блем (В. Петров).

У даний період створ. тех. засоби для організації звʼязку в мережі. Серед них — система пере­дачі дис­крет. інформації СПІН з під­вищеними тех.-екон. параметрами (А. Лучук), а також роз­роблена спільно з вироб. комбінатом «Роботрон» (НДР) спеціаліз. ЕОМ для електрон. вузлів звʼязку (А. Кухарчук). Створе­н­ня в Ін­ституті К. АН УРСР досить потуж. парку ЕОМ та за­стосува­н­ня обчислюв. техніки в багатьох академіч. установах зумовили пришвидшене роз­робле­н­ня чисел. методів і пакетів приклад. про­грам. Респ. фонд алгоритмів і про­грам, створений в Ін­ституті К. АН УРСР для обміну такими про­грамами, налагодив спів­працю з сотнями організацій країни. Істотне значе­н­ня для ефектив. організації обчислюв. робіт мали створені там автоматиз. системи обробле­н­ня даних «Абонент», «Центр-2», а також числен­ні пакети приклад. про­грам для роз­вʼязува­н­ня задач статистики, теорії пружності, механіки суціл. середовища, довідк.-інформ. задач тощо (І. Молчанов, Н. Тукалевська, І. Парасюк, О. Стукало, В. Скопецький). Важливе значе­н­ня для теорії обчислень мали роз­роблені в Ін­ституті К. АН УРСР основи заг. теорії оптимізації обчислюв. машин. алгоритмів за точністю (В. Іванов, В. Задирака, М. Бабич). Тривала робота над створе­н­ням методів і пакетів про­грам для роз­вʼяза­н­ня окремих про­блем планува­н­ня та керува­н­ня екон. і тех. обʼєктами, зокрема роз­роблено та за­проваджено про­грамне забезпече­н­ня для роз­вʼяза­н­ня задач оптимал. завантаже­н­ня прокат. станів, вибору оптимал. роз­міще­н­ня ремонт. баз для транс­порт. засобів, оптимізації систем трубо­провід. транс­порту, пер­спективного планува­н­ня в цивіл. авіації, оптимізації с.-г. вироб-в (Н. Шор, П. Кнопов, В. Трубін). Під керівництвом В. Кунцевича роз­роблено та впроваджено у практику серію систем автоматич. керува­н­ня комплекс. ви­пробува­н­нями аерокосм. техніки «ТЕСТ», «СПЕКТР-1», «СПЕКТР-3», «АКУСТИКА», «ТЕРМІС». За про­грамою «Штучний інтелект», крім дослідж., присвяч. збільшен­ню «інтелекту» створюваних машин, велися дослідж. і в ін. напрямах, зокрема й у галузі робототехніки (В. Рибак) — побудовано діючий макет «інтелектуал. робота», здатного роз­пі­знавати прості геом. тіла, здійснювати за допомогою «руки», керованої ЕОМ, цілеспрямоване їх пере­міще­н­ня тощо; здійснено теор. роз­робле­н­ня, повʼязані з удосконале­н­ням методів автоматич. роз­пі­знава­н­ня фраз з малою ймовірністю похибки (В. Ковалевський, Т. Вінцюк).

У галузі біол. та мед. К. тривали дослідж. біо­електрич. керува­н­ня рухами людини. Укр. вченими роз­роблено багатока­нал. біо­електричні керувал. при­строї серії «Міотон», які за­проваджено в клінічну практику, насамперед для лікува­н­ня паралічів (Л. Алєєв); імітац. моделі для про­гнозува­н­ня та керува­н­ня (у режимі діалогу з лікарем) під час лікува­н­ня хворих на інфаркт міокарда (І. Войтович). Під керівництвом М. Амосова тривала робота з імітації на ЕОМ розум. поведінки. Від імітації діяльності однієї окремої особи були здійснені спроби до імітації діяльності колективу. Під керівництвом А. Попова створ. автоматиз. системи опрацюва­н­ня мед. інформації для аналізу функції диха­н­ня та серцево-судин. системи, які за­проваджено в мед. установах Ялти, Одеси, Словʼянська, Кисловодська (РФ). Важливою віхою, що під­сумовує певний етап у роз­витку рад. К., стало ви­да­н­ня АН УРСР за участі фахівців ін. республік першої в світі двотомної «Енциклопедії кібернетики» (К., 1974). Набула подальшого роз­витку матем. теорія R-функцій (В. Рвачов), що виникла на стику класич. матем. аналізу та сучас. методів алгебри, логіки та К. Цю теорію також за­стосовують при вирішен­ні задачі оптимал. роз­крою матеріалів і роз­міще­н­ня геом. обʼєктів, стійкості руху, роз­пі­знава­н­ня образів, кон­структив. теорії функцій та ін. В. Рвачов та його учні (Ю. Стоян, О. Шевченко, Г. Манько, Т. Шейко) створили кон­структивні під­ходи та роз­робили методики й екс­перимент. базу високого рівня для роз­вʼяза­н­ня на ЕОМ кра­йових задач без обмежень на вид кра­йових умов і форму областей. 1972 в Ін­ституті про­блем машинобудува­н­ня АН УРСР роз­почато екс­плуатацію кількох версій генераторів про­грам серії «ПОЛЕ». Можливість за­да­н­ня задач у природ. матем. формі зробило викори­ста­н­ня цих систем до­ступним широкому колу дослідників та інженерів. Серед роз­вʼязаних за допомогою них задач — роз­рахунки на контактну міцність елементів кон­струкцій, концентрації напружень в колі аркоподіб. виробок гірських масивів, температур. полів і напружено-деформов. стану технол. вузлів при профілюван­ні та правці прокату, тепл. режиму високовольт. транс­форматорів, роз­робле­н­ня методів і алгоритмів роз­міще­н­ня геом. обʼєктів з врахува­н­ням теплофіз. і кон­структив. обмежень. Група фахівців Ін­ституту К. АН УРСР під керівництвом В. Гладуна провадила дослідж. спец. про­блем штуч. інтелекту, перед­усім планува­н­ня дій та виявле­н­ня закономірностей, що властиві окремим класам обʼєктів. У 1-й пол. 1970-х рр. роз­роблені системи формува­н­ня понять (АНАЛІЗАТОР, 1971) та планува­н­ня дій (про­грама пошуку рішень, 1975).

Методи формува­н­ня понять та планува­н­ня дій використовують для виріше­н­ня задач виявле­н­ня закономірностей, класифікації, діагностики, про­гнозува­н­ня, формува­н­ня стратегій поведінки в різних галузях, насамперед у хімії, матеріало­знавстві, медицині, астрономії, геології, економіці, організац. упр. тощо. У 1980-х рр. зуси­л­ля укр. кібернетиків були спрямов. на виріше­н­ня теор. про­блем К., створе­н­ня заг. теорії керува­н­ня та роз­робле­н­ня інформ. технологій; створе­н­ня ефектив. матем. апарату та приклад. теорій екон., тех., біол. і мед. К., системотехніки, кібернет. техніки, методів упр. НТП; роз­робле­н­ня нових тех. засобів К. — електрон. обчислюв. та керуючих машин, про­блемно-орієнтов. універсал. про­грамно-тех. комплексів та їх матем. забезпече­н­ня, фіз.-технол. основ обчислюв. техніки; наук. основ АСК нар. госп-вом, галузями промисловості, під­приємствами та технол. процесами, інформ. систем, систем автоматизації, проектува­н­ня і обробле­н­ня даних; теор. і приклад. про­блем заг.-держ. АСК. Обчислюв. центром Держплану УРСР, гол. організаціями галуз. мін-в і ві­домств завершено створе­н­ня та впровадже­н­ня 1-го етапу 2-ї черги РАСУ; удосконалено системи план. роз­рахунків та пер­спективні технології планува­н­ня (В. Михалевич, М. Матвєєв, А. Великий, І. Ляшенко); одержано фундам. результати в теорії побудови багато­процесор. високо­продуктив. обчислюв. машин і комплексів; роз­роблено теорію макроконвеєр. обчислень, зокрема н.-д. центром електрон. обчислюв. техніки та Пензен. заводом електрон. машин (РФ) створ. і здано між­ві­дом. комісії високо­продуктив. багато­процесор. комплекс з макроконвеєр. організацією обчислень ЄС 2701, який забезпечував якісно новий рівень роз­вʼяза­н­ня нар.-госп. задач; створ. нові методи та їхня про­грамна реалізація для роз­вʼязува­н­ня різноманіт. склад. матем. задач, побудовані нові під­ходи обробле­н­ня даних на багато­процесор. ЕОМ (В. Глушков, Ю. Капітонова, О. Летичевський, І. Молчанов, С. Погребинський, І. Сергієнко, Н. Шор).

Тоді ж укр. кібернетики створили обчислюв. комплекс з динаміч. мікро­про­грам. упр. для під­готовки про­грам на мовах високого рівня (ЕОМ «КИТ») для викори­ста­н­ня в складі МВК «Ельбрус» і для само­стій. при­значе­н­ня (З. Рабинович, В. Коваль, А. Якуба); роз­робили та впровадили інформ.-обчислюв. процесор для інтер­претації мов високого рівня ЄС 2680 як інтелектуал. термінал і апарат. роз­ширювач обчислюв. середовища, унікал. багатока­нал. цифрові обчислюв. комплекси «Кросс-2», «Курс» для обробле­н­ня даних натур. ви­пробувань зразків склад. техніки в реал. мас­штабі часу (А. Морозов, В. Діанов, М. Діанов, С. Погребинський); продовжували дослідж. в галузі теорії і створе­н­ня про­грамно-тех. систем штуч. інтелекту, автоном. роботів і робототех. систем; створили систему тех. зору СТЗ-1к-1, екс­перимент. систему змістової інтер­претації звʼязаної мови для усного діалогу людини з ЕОМ на обмеженій природ. мові із змін. словником предмет. області в 1 тис. слів «Речь-1», «Речь 1001» (Т. Вінцюк); у галузі теорії про­грамува­н­ня вирішили про­блему аксиматизації одного класу модифік. систем алгоритміч. алгебр, орієнтов. на формалізацію паралел. обчислень, роз­робили пер­спективні технології проектува­н­ня та виготовле­н­ня про­грам. продуктів (Р-технологія, АПРОП-2, ДИСУПП-2, СИГНАЛ-1; К. Ющенко, І. Вельбицький, К. Лавріщева); одержали нові важливі результати створе­н­ня банків і баз даних, матем. забезпече­н­ня заг. і спец. при­значе­н­ня, орієнтов. на нові ЕОМ та мережі ЕОМ; роз­робили системи «Десна», СУБД «ОКА», «КАМА», СУБД «Пальма ОС» (П. Андон, О. Бакаєв, Р. Крамаренко); створили пакети приклад. задач серії «Діс­про», «Дельта­стат», «Вектор-2» (В. Михалевич, І. Сергієнко, І. Парасюк, О. Стукало, Н. Шор, В. Трубін, В. Артеменко, Л. Гуляницький, Т. Лебедєва, В. Рощин).

У Ін­ституті К. АН УРСР роз­роблялися ефективні методи оптимал. кон­структор. проектува­н­ня при­строїв цифр. апаратури, які були впроваджені у виробництво, зокрема на заводі обчислюв. і управляючих машин (Київ). Водночас виконано дослідж. і роз­робле­н­ня в галузі АСК, проектува­н­ня, обробле­н­ня даних ви­пробувань обʼєктів нової техніки, наук. дослідж. і екс­периментів; роз­винуто теорію та методи створе­н­ня багаторівневих інтегров. систем упр. виробництвом, що реалізують принципи оператив. керува­н­ня, неперерв. планува­н­ня, апарат і засоби систем. оптимізації, нові технології прийня­т­тя рішень; роз­роблено методологію створе­н­ня пер­спектив. інформ. технологій; виконано комплекс робіт зі створе­н­ня та впровадже­н­ня систем керува­н­ня технол. процесами (алгоритмічні та про­грамні модулі адаптив. упр. технол. процесами нафтохімії і нафтопереробле­н­ня, виробництва фольгов. ді­електриків, пере­качува­н­ня нафти; В. Кунцевич, Г. Бакан); роз­роблено тех. і про­грамні засоби для створе­н­ня автоматиз. систем обробле­н­ня даних і упр. ви­пробува­н­нями (системи «Вираж», «Кросс»), автоматиз. систему акустич., вібрац. і тепл. ви­пробувань обʼєктів нової техніки «Термис», мобіл. автоматиз. систему обробле­н­ня ви­пробувань нової техніки «Маска» (В. Кунцевич, П. Сіверський, В. Гриценко, А. Морозов). У галузі мед. і біол. К. у 1980-х рр. набули подальшого роз­витку інформ. мед., біо­тех. та діагност. системи (М. Амосов, А. Попов, Л. Алєєв, Ю. Кривонос); за­пропоновано нові методи та засоби моделюва­н­ня нерв. та імун. систем, склад. фізіол. процесів (В. Яненко); теоретично об­ґрунтовано принципи побудови багатофункціонал. малогабарит. систем керува­н­ня мʼязовою діяльністю з оберненим звʼязком; роз­роблено та пере­дано для виготовле­н­ня в пром-сть системи керува­н­ня мʼязовою діяльністю типу «Міостимул-імпульс»; за­пропоновано нові моделі керува­н­ня в системі тепло- і газооб­міну організму (Ю. Онопчук). Результати дослідж. в галузі матем. теорії надійності, що здійснені під керівництвом І. Коваленка, дали можливість роз­вʼязати широкий клас задач аналізу надійності тех. систем, врахувати різні структурні та функціон. можливості реал. систем і способів керува­н­ня їх надійністю на етапах проектува­н­ня і екс­плуатації, одержати аналіт. оцінюва­н­ня нових ліній. функціоналів, що характеризують надійність систем із захистом, створити пакети про­грам та про­грамне забезпече­н­ня, що реалізують ефективні методи матем. теорії надійності. У 1990-х рр. роз­виток К. в Україні від­бувався в напрямах матем. К. та матем. забезпече­н­ня; обчислюв. техніки та мікро­електроніки; систем керува­н­ня; інформ. технологій і систем. Були роз­роблені нові методи та засоби систем. аналізу, моделюва­н­ня, оптимізації, систем під­тримки прийня­т­тя рішень, обчислюв. математики, матем. теорії надійності; створені пер­спективні засоби про­грам. забезпече­н­ня заг. та приклад. при­значе­н­ня; одержані нові результати в галузі створе­н­ня банків і баз даних та знань; роз­винута технологія виробництва про­грам. продуктів.

Укр. вчені-кібернетики зна­йшли новий кон­структив. під­хід до виріше­н­ня про­блем даних задач дис­крет. оптимізації, зокрема й з вектор. критерієм; за­пропонували та дослідили нові релаксійні методи не­гладкої оптимізації з ортогонал. транс­формацією простору змін­них; дослідили клас склад. стохастич. задач, які не роз­вʼязуються детермінов. методами та стандарт. процедурами стохастич. апроксимізації; за­пропонували єдиний під­хід, що до­зволяє роз­вʼязувати складні ігрові задачі пошуку та стеже­н­ня; звели роз­вʼяза­н­ня задач варіац. нерівностей до еквівалент. задачі умов. оптимізації з різними формами цільової функції; роз­робили нові методи моделюва­н­ня еволюції склад. систем для недиференцій. функцій цілі та обмежень з викори­ста­н­ням прямих стохастич. методів; створили моделі матем. економіки та про­гнозува­н­ня процесів у пере­хід. економіці (І. Сергієнко, М. Михалевич, Л. Гуляницький), одним із важливих результатів впровадже­н­ня яких стало роз­робле­н­ня на замовле­н­ня Міністерства економіки України довго­строк. про­гнозу динаміки ВВП України на 1995–2000; провели дослідж. з питань роз­поділеного імітац. моделюва­н­ня склад. систем; створили методи та про­грамні засоби роз­поділеного і паралел. імітац. моделюва­н­ня на основі мереж ЕОМ з паралел. арх-рою; роз­робили комплекс матем. моделей, що описують пошире­н­ня радіонуклідів у водо­ймах і дають можливість роз­глядати як невелику, так і крупномас­штабну міграцію радіонуклідів; реалізували про­гнозува­н­ня міграції радіонуклідів та оцінюва­н­ня ефективності різних водо­охорон. заходів для окремих регіонів України (В. Скопецький, В. Дейнека); за­пропонували схему при­скореного моделюва­н­ня систем із склад. логікою зміни режимів для аналізу їхньої надійності.

Водночас зріс інтерес до про­блеми фіз.-тех. полів, що стосується широкого кола наук.-тех. напрямів електродинаміки, теплофізики, теорії фільтрації, теорії пружності та пластичності, магніт. гідродинаміки та ін. Важливого значе­н­ня набуло роз­робле­н­ня концептуально єдиної теорії проектува­н­ня про­грам. і апарат. систем спец. при­значе­н­ня, створе­н­ня інструмент.-технол. засобів для під­вище­н­ня продуктивності праці про­грамістів та ефективності засобів їхньої «дружньої» взаємодії з ЕОМ (К. Ющенко, К. Лавріщева, І. Парасюк, О. Пере­возчикова). Роз­роблена теорія була під­тримана низкою інструмент.-технол. комплексів, за допомогою яких реалізовано значну кількість пакетів приклад. про­грам і систем спец. при­значе­н­ня, апробованих у нар. госп-ві та оборон. галузях. У галузі обчислюв. техніки та мікро­електроніки в даний період виконано теор. і прикладні роз­робле­н­ня з заг. теорії обчислюв. машин, створе­н­ня пер­спектив. засобів високо­продуктив. обчислюв. техніки, периферій. при­строїв, методів і засобів автоматизації ЕОМ, базових засобів обробле­н­ня інформації. 1991 на базі СКБ «Інтелект» Донец. університету створ. Ін­ститут про­блем штуч. інтелекту Міністерства освіти України та НАНУ. У ньому провадять фундам. і прикладні дослідж. в галузі інтелектуал. систем (А. Шевченко). Науковцями цього Ін­ституту створ. методологію та про­грамні засоби роз­пі­знава­н­ня контурів зображень стосовно до ело­грам мед. ультра­звук. діагностики (система «КРУІЗ»); роз­роблено методику побудови систем ідентифікації особистості за голосом (викори­стано при проведен­ні екс­пертиз для право­охорон. органів); за­пропоновано методич. під­хід та інструментарій створе­н­ня мультимедій. систем, компʼютер. під­ручників, енциклопедій, книг. У 1990-х рр. на базі першої вітчизн. ЕОМ класу мега-міні «Дельта» роз­роблено моделюючий комплекс для про­гнозува­н­ня екс­тремал. ситуацій (екол., техноген.), виконано обробле­н­ня даних косм. екс­периментів Між­нар. проекту «Вега»; створ. базові моделі персонал. ЕОМ «СМ-1840», «Нейрон», «Юніор» (Ю. Яковлєв, О. Палагін, В. Сігалов).

У цей час кібернетики України за­пропонували формаліз. під­хід до роз­робле­н­ня засобів обчислюв. техніки, орієнтований на специфіку ринку з урахува­н­ням запитів потенц. споживача (важливим результатом цього дослідж. є введе­н­ня в практику класу при­строїв — універсал. електрон. комбайнів); за­пропонували та впровадили нову технологію одержа­н­ня окис. шарів тунел. товщини на плівках ніобію та поверх­ні арсеніду галію в атмо­сфер. кисні; роз­робили та реалізували в між­нар. стандартах гігабітні при­ймально-пере­давал. модулі для оптоволокон. компʼютер. мереж (І. Войтович, І. Осінський); створили теор. основи вимірюв. техніки, що ґрунтується на елементах модуляції та демодуляції інтенсивності магніт. потоку в магніт. ланцюгах (О. Бех); у галузі систем упр. виконали наук. дослідж. з заг. теорії керува­н­ня, створе­н­ня методів і засобів побудови багаторівневих і роз­поділених інформ. систем, автоматиз. та автоматич. систем різного рівня та при­значе­н­ня, систем під­трима­н­ня прийня­т­тя рішень; провели систем. аналіз керованих процесів еволюції в упорядков. фіз. системах; створили про­грамно-апарат. комплекс цифр. системи авторегуляції параметрами плазми токамаку, матем. моделі від­новле­н­ня параметрів плазми за даними магніт. та ін. змін (Ю. Самойленко, В. Боюн); роз­робили нові алгоритми та методи оцінюва­н­ня інформ. стану обʼєктів прийня­т­тя рішень на основі викори­ста­н­ня технології знань, які забезпечують функції обліку, контролю і аналізу інформації в інтелектуал. системах під­трима­н­ня прийня­т­тя рішень (В. Волкович). 1995 П. Андон, А. Великий, В. Гриценко, В. Кунцевич, Т. Марʼянович, М. Матвєєв, В. Михалевич, О. Палагін, В. Петров, І. Сергієнко, В. Скурихін, А. Стогній брали участь у роз­роблен­ні проекту Про­грами інформатизації України.

1997 узагальнена Концепція інформатизації су­спільства отримала законодав. статус. Укр. кібернетики роз­робили принципи побудови систем ситуац. керува­н­ня (А. Морозов); виконали комплексні дослідж. інформ. технологій, спрямов. на інформатизацію роз­поділених обʼєктів (про­грамно-апаратні засоби груп. інтелектуал. інтерфейсу); створили під­ходи до роз­робле­н­ня систем. діагностики функціон. стану багатовимір. людино-машин. комплексів, технологію та про­грамно-тех. забезпече­н­ня функціонува­н­ня адаптив. інформ.-обчислюв. комплексів на базі ПЕОМ для діагностики стану енергет. агрегатів та електро­двигунів; за­пропонували методику синтезу інформ. моделей обʼєктів проектува­н­ня, планува­н­ня та керува­н­ня, викори­ста­н­ня якої під­вищує рівень інтелектуал. взаємодії інтегров. АСК з користувачами (В. Скурихін, В. Гриценко); роз­робили осн. принципи створе­н­ня робототех. комплексів із викори­ста­н­ням вузлів і механізмів з про­грамов. властивостями, що до­зволяють роз­вʼязувати нові типи задач штуч. інтелекту, які виникають в інформ. та робототех. комплексах; створили теорію, методи та про­грамне забезпече­н­ня для ди­станц. керува­н­ня механізмами в екс­тремал. умовах, які за­стосовували, зокрема при виготовлен­ні засобів ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (А. Анисимов, В. Рибак).

За тех. сприя­н­ня япон. фірми «Ваком» створ. інтелектуал. інформ. технологію роз­пі­знава­н­ня склад. структур. обʼєктів для за­стосува­н­ня в системах автоматич. ро­зумі­н­ня текст. та графіч. інформації, зокрема аналізу картогр. зображень (М. Шлезінгер, В. Мацел­ло). У 1990-х рр. значну увагу приділяли роз­роблен­ню теор. основ методів створе­н­ня нейромереж. інтелектуал. систем, в яких забезпечується ре­презентація різнорівневих знань та даних. Е. Кус­суль та О. Касаткін створили швидкодіючі про­грами оптимізації структур нейромереж. класифікаторів. У галузі інформ. технологій у біо­логії та медицині Л. Алєєв, А. Попов, Ю.

Антамонов спроектували автоматиз. засоби діагностики та лікува­н­ня захворювань, повʼязаних з руховими, судин. та ендокрин. від­хиле­н­нями: електростимулятори «Синапс-4», «Міокор», «Міотон», про­грамно-тех. комплекс долікар. обстеже­н­ня, комплекс про­грамно-тех. засобів автоматизації роботи поліклініки чи окремих її систем. Водночас в Україні активно роз­вивалася мережева тематика. Першим проектом мережі ЕОМ, роз­робленим укр. кібернетиками, був проект мережі обчислюв. центрів, при­значений для збира­н­ня та обробле­н­ня екон. інформації. Надалі його удосконалено та прийнято до реалізації як Держ. мережу обчислюв. центрів. АН УРСР брала активну участь в проектах реалізації рад. Академ­мережі, зокрема екс­плуатувалася дослідна зона Регіон. обчислюв. під­мережі «Юго-Запад» Академ­мережі СРСР (В. Петрухін, А. Нікітін). У 2000-х рр. створ. сучасну, швидкодіючу (до 10 Гб/сек.) оптоволокон­ну Академічну мережу обміну даних (АМОД), яка отримала статус автоном. системи з реєстрацією в Європ. Інтернет-реєстрі. Вона створила під­ґрунтя для впровадже­н­ня GRID-технологій у практику наук. діяльності. Поня­т­тя «ІТ» стало роз­глядатися як сукупність засобів для забезпече­н­ня потреб у послугах обробле­н­ня різноманіт. даних і роботи користувачів у мережевому операцій. середовищі.

Від­бувся роз­виток таких кібернет. й інформ. понять, як самоорганізація, адаптов. поведінка, агентні технології. У центрі дослідж. опинилися ІТ у різних видах профес. діяльності, в яких усе більшого значе­н­ня набули методи й інструментарій систем. аналізу. У 2000-х рр. фахівцями Від­діл. інформатики НАНУ здійснено фундам. дослідж., результати яких стали теор. основою роз­робле­н­ня інформ. технологій. Роз­роблена під керівництвом О. Летичевського система алгебраїч. про­грамува­н­ня APS продовжила традиції, започатковані в матем. забезпечен­ні машин серії. «МИР» та мові АНАЛІТИК. На основі цієї системи створ. нову технологію роз­робле­н­ня про­грам. забезпече­н­ня — інсерційне про­грамува­н­ня та моделюва­н­ня, що використовується для верифікації про­грам. забезпече­н­ня компʼютерів. Для виріше­н­ня про­блем, що виникли в сучас. теорії графів і комбінатор. аналізі, започатковано та роз­винуто засади теорії числ. графів і роз­роблено ефективні методи роз­вʼяза­н­ня екс­тремал. задач на комбінатор. конфігураціях (Г. Донець). Ю. Кривонос і його учні роз­робили засоби синтезу систем адаптив. про­гнозу процесів, які мають нелінійну рекурсивну природу; методи аналізу та синтезу голос. мовної інформації, віртуал. моделі людини з метою дослідж. міміки та емоцій на облич­чі людини, компʼютер. моделюва­н­ня, аналізу та синтезу жест. інформації.

У цей час набув роз­витку оригінал. суб­градієнт. метод з роз­тягом простору, ві­домий як метод еліпсоїдів (Н. Шор). На його основі отримано низку істот. результатів у теорії обчислюв. складності алгоритмів для задач матем. про­грамува­н­ня. Під керівництвом І. Коваленка здобуто сут­тєві результати, що охоплюють широкий спектр про­блем надійності та без­пеки інформ. технологій, які забезпечують високий рівень інформ. захисту усіх обʼєктів і субʼєктів інформ. від­носин у країні. У 2000-х рр. набули подальшого принцип. роз­витку такі широкові­домі методи сучас. аналізу, як метод малого параметру, методи аналізу надвеликих дерев від­мов, методи аналізу систем при непов. інформації; роз­роблено та введено в дію перший в Україні нац. стандарт електрон. цифр. під­пису; зна­йшли широке за­стосува­н­ня при оцінюван­ні ризику у задачах атом. енергетики, фінанс. та страх. математики, геології, теорії роз­пі­знава­н­ня робастні статист. методи ідентифікації для склад. кібернет. систем, які функціонують в умовах ризику, неви­значеності та недо­стат. статистич. інформації (П. Кнопов, В. Пепеляєв, О. Голодніков); за­пропоновано нові ефективні апроксимац. під­ходи до роз­вʼяза­н­ня задач стохастич. оптимізації, які ґрунтуються на методі емпірич. середніх, для сучас. теорії асимптотич. теорії оцінюва­н­ня, теорії ризику та керува­н­ня, а також роз­вʼяза­н­ня широкого кола приклад. задач (Ю. Єрмольєв, П. Кнопов, В. Норкін). Створені матем. моделі процесів у склад. багатокомпонент. середовищах нині складають теор. платформу для роз­робле­н­ня сучас. ІТ з елементами самоналаштува­н­ня на досліджувані природно складні обʼєкти з метою їх за­стосува­н­ня для виріше­н­ня нагал. про­блем рац. природокористува­н­ня, екології тощо (І. Сергієнко, В. Дейнека, Є. Галба). Важливе значе­н­ня для теорії обчислень має метод гранич. функцій, який дає можливість будувати оптимал. за точністю алгоритми для типових класів задач обчислюв. математики в умовах найповнішого викори­ста­н­ня апріор. інформації про задачу (В. Задирака, М. Бабич).

На сучас. етапі роз­витку К. роз­роблено заг. теорію паралел. обробле­н­ня надвеликих масивів даних, роз­вʼяза­н­ня щодо них задач статистич. на­вча­н­ня та пошуку прихов. інформації (В. Тульчинський, О. Пере­возчикова); створ. сімейство інтелектуал. робочих станцій ІНПАРКОМ — зна­н­ня орієнтов. компʼютерів, які реалізують автоматичне адаптивне налаштува­н­ня алгоритму, про­грами та топології компʼютера на властивості задачі (І. Молчанов, О. Хіміч, О. Пере­возчикова, В. Мова, В. Стрюченко); за­пропоновано нові під­ходи, моделі та методи до роз­вʼязува­н­ня склад. задач в умовах неви­значеності на основі теорії нечіт. множин. Нині методи апостеріор. імовірніс. оцінюва­н­ня на нечітких Байєсів. мережах різних типів і створені на цій основі інформ. технології сімейства BajesTECH за­стосовують для оцінюва­н­ня та класифікації станів склад. систем (І. Парасюк). Роз­роблена в Ін­ституті К. НАНУ система NEDISOPT_D інтегрує можливості методів імітац. моделюва­н­ня, оптимізац. стратегій на базі моделей генетич. алгоритму та технологій роз­поділених обчислень. Вона забезпечує проведе­н­ня ефектив. дослідж. склад. стохастич. систем (фінанси, економіка, маркетинг, логістика, атомна енергетика та ін.), що потребують великих обсягів моделюва­н­ня та характеризуються критич. значе­н­нями показників часу прийня­т­тя від­повід­ал. управлін. або проект. рішень (Т. Марʼянович, В. Пепеляєв, М. Сахнюк). Серед ефектив. методів пошуку, пере­хопле­н­ня цілей та уникне­н­ня сутичок рухомих обʼєктів, роз­роблених остан. часом, — потуж. метод роз­вʼязуючих функцій, що базується на викори­стан­ні обернених функціоналів Мінковського та умові Понтрягіна (А. Чикрій). Ю. Онопчук і його учні роз­робили моделі механізмів середньо- та довготривалої адаптації до гіпоксії, які викори­стані для виявле­н­ня особливостей кровообігу в серцевому мʼязі при його ішемії, моделі формува­н­ня та роз­поділу енергоресурсу в умовах високогірʼя і виявле­н­ня прихованих резервів людини. Київ. кібернетики створили засоби матем. моделюва­н­ня задач формува­н­ня та пошире­н­ня акустич. полів на основі еліптич. хвильових рівнянь (А. Гладкий, В. Скопецький).

В Ін­ституті про­грам. систем НАНУ pеалізовано інтелектуал. інформ.-пошук. систему МАІПС, в якій використовуються онтологічне по­да­н­ня знань про сферу інтересів користувачів та узагальне­н­ня досвіду взаємодії системи з користувачами й інформ. ресурсами (Ю. Рогушина). П. Андон і його учні pозробили моделі, методи та інструмент.-технол. засоби, спрямовані на інтелектуалізацію роз­поділеного обробле­н­ня інформації в мульти­агент. про­грам. системах з викори­ста­н­ням моделей і засобів формал. семантики. За участі спів­робітників Ін­ституту про­грам. систем НАНУ створ. понад 70 нац., між­держ. і галузевих стандартів у галузі інженерії про­грамува­н­ня; на основі моделі логіко-обчислюв. семантич. мережі роз­роблено про­грамно-інструмент. середовище по­да­н­ня та обробле­н­ня як чітких, так і нечітких знань (А. Яловець). Укр. кібернетики впровадили систему «Рада», яка забезпечує процес колектив. прийня­т­тя рішень у законотворчих органах як України, так і низки ін. країн (А. Морозов); створили першу систему масового пошире­н­ня інформації — електрон­ну компʼютерну газету «Все — Всім»; роз­робили низку інформ. технологій і систем широкого та спец. при­значе­н­ня для держ. організацій і ві­домств України; створили комплекс наук. апаратури для супутника «Січ-1М» (для косм. екс­перименту з іоно­сфер. дослідж.); спів­працюють з низкою між­нар. організацій у галузі про­гнозува­н­ня т. зв. косм. погоди (В. Кунцевич, В. Губарев, Н. Кус­суль); роз­робили новітні електрон­но-променеві зварюв. установки на основі модельно-орієнтов. упр.; створили системи моделюва­н­ня довкі­л­ля, зокрема моделюва­н­ня та про­гнозува­н­ня наслідків техноген. ката­строф з роз­робле­н­ням матем. моделей роз­по­всюдже­н­ня радіонуклідів у водному середовищі, на ґрунті та в повітрі. В Україні роз­виваються 3 осн. напрями архіт. ліній компʼютер. техніки: суперкомпʼютери, про­блемно-орієнтов. системи, компʼютерне приладобудува­н­ня.

Перед­усім, укр. вчені працюють над створе­н­ням високо­продуктив. суперкомпʼютер. кластер. комплексів зі швидкіс. під­системою між­вузл. комутації на базі сучас. багатоядер. процесорів із спіл. й роз­поділеною памʼя­т­тю та графіч. при­скорювачів. Пред­ставники цього класу: СКІТ та ІНПАРКОМ; їхнє гол. при­значе­н­ня — роз­вʼяза­н­ня задач транс­обчислюв. складності. Сімейство СКІТ-кластерів стало не лише інструментом роз­вʼязува­н­ня над­склад. задач супервеликого обсягу, а й при­звело до замика­н­ня зворот. звʼязку, коли подола­н­ня про­блем про­грамува­н­ня й організації ефектив. обчислень сут­тєво сприяє роз­витку самих інтелектуал. ІТ. Реалізація низки інтелектуал. ІТ транс­обчислюв. складності від­крила новий горизонт потенцій. дослідж. на створених кластерах СКІТ кількох поколінь (І. Сергієнко, М. Згуровський, В. Мельник, В. Дейнека, О. Новиков, В. Шило). Для керува­н­ня технол. процесами, склад. обʼєктами та фіз. екс­периментами були спроектовані про­блемно-орієнтов. та спеціаліз. обчислюв. засоби та системи з можливостями реконфігурува­н­ня архітектури на основі про­грамов. логіч. систем (ПЛІС; О. Палагін, В. Опанасенко). Досить ефективно забезпечує потреби медико-біол. та агроекол. галузей компʼютерне приладобудува­н­ня, яке використовує результати між­дисциплінар. наук. дослідж. (І. Войтович, В. Боюн, В. Романов). Одержані наук.-тех. ріше­н­ня реалізовані при роз­роблен­ні високотехнол., наукоєм. електрон. при­строїв і виробів для масового викори­ста­н­ня у виробничо-технол., екон. і соц. сферах. Мікрохвильові телекомунікац. системи та технології до­зволяють надавати інтер­активні прикладні послуги абонентам завдяки забезпечен­ню широкосмугового без­проводового радіодо­ступу з викори­ста­н­ням терагерц. технологій (М. Ільченко, В. Боюн, В. Чміль, Ю. Якименко). Роз­роблено методологію сценар. аналізу у ви­гляді матем. забезпече­н­ня для роз­вʼяза­н­ня задач перед­баче­н­ня щодо виявле­н­ня пер­спектив. напрямів стратег. роз­витку на рівні великих під­приємств, галузей і регіонів, досліджено системні задачі за умов неви­значеностей і багатофактор. ризиків; проведено фундам. і прикладні дослідж. та ко­ординацію робіт для роз­вʼяза­н­ня між­дисциплінар. зав­дань систем. характеру (М. Згуровський, Н. Панкратова).

2006 на базі Навч.-наук. комплексу «Ін­ститут приклад. систем. аналізу» створ. перший в Україні Світ. центр даних з гео­інформатики та сталого роз­витку, який входить до складу Світ. системи даних Між­нар. ради з науки. Метою Світ. центру даних є сприя­н­ня організації до­ступу укр. наук. спів­товариства до глобал. інформ. ресурсів, необхідних для кількіс. оцінюва­н­ня та моделюва­н­ня процесів сталого роз­витку, а також оцінюва­н­ня впливу сукупності глобал. за­гроз на процеси сталого роз­витку в глобал. та регіон. контекс­тах. У межах Про­грами інформатизації НАНУ роз­винуто Академіч. Грід як основу Нац. Грід-інфра­структури, що дає можливість під­вище­н­ня продуктивності, якості й ефективності проведе­н­ня наук. досліджень. У новому класі інтелектуал. інформ. технологій створ. зорові, мовні та ін. базові інтелектуал. інформ. технології, викори­ста­н­ня яких забезпечує виріше­н­ня комплексу склад. наук.-тех. задач (В. Гриценко, М. Шлезінгер, Т. Вінцюк); роз­роблено теор. та методол. основи побудови роз­поділених автоматизов. систем моніторингу множини повітряних, назем. і надвод. рухомих обʼєктів у реал. часі (В. Петров, О. Додонов); реалізовано принципи побудови багатоцільових електрон. навч. середовищ на рівні кращих світ. досягнень (Н. Панкратова, В. Томашевський, В. Резніченко).

Для роз­витку цифр. медицини в Україні, зокрема для діагностики та лікува­н­ня склад. захворювань, роз­роблено низку інтелектуал. ІТ (В. Гриценко, І. Войтович, В. Боюн, Л. Файнзільберг); впроваджуються унікал. обладна­н­ня та елементи для лікува­н­ня склад. захворювань очей (В. Петров). 1962 при Президії АН УРСР сформовано Наук. раду з про­блеми «К.», яка координує діяльність великої кількості наук., навч. та проект­но-кон­структор. організацій. З метою викона­н­ня важливих комплекс. про­грам фундам. та приклад. дослідж., про­гнозно-аналіт. роботи в галузі інформатики, обчислюв. техніки та автоматизації 1993 при Ін­ституті К. НАНУ створ. Кібернет. центр.

Серед укр. кібернет. журналів — «Кибернетика и системный анализ», «Математичні машини та системи», «Про­блеми про­грамува­н­ня», «Про­блемы управления и информатики», «Системні дослідже­н­ня та інформаційні технології», «Управляющие системы и машины»; зб. наук. пр. — «Кибернетика и вычислительная техника», «Компьютерная математика», «Компʼютерні засоби, мережі та системи», «Теорія оптимальних рішень». Укр. кібернетики реалізують спіл. про­грами, контракти, угоди з кібернетиками США, Японії, Німеч­чини, Великої Британії, ФРН, Нідерландів, Франції, Угорщини, Швейцарії, Канади, Австрії, Румунії та ін. країн. Від 1993 НАНУ — чл. Ради Між­нар. ін­ституту приклад. систем. аналізу (м. Лаксенбурґ, Австрія). Під час викона­н­ня фундам. дослідж. та дослідно-кон­структор. робіт з про­блеми «К.» в Україні сформувалися широкові­домі за її межами наук. школи з теор. К., методів оптимізації, обчислюв. математики, теорії автоматич. керува­н­ня, штуч. інтелекту, теорії надійності, теорії моделюва­н­ня, теорії про­грамува­н­ня. Становлен­ню цих шкіл сприяла наук. діяльність В. Глушкова, їх активно роз­вивали академіки — М. Амосов, П. Андон, О. Бакаєв, І. Войтович, В. Дейнека, Ю. Єрмольєв, М. Згуровський, О. Івахненко, М. Ільченко, В. Королюк, І. Коваленко, Ю. Кривонос, О. Кухтенко, О. Летичевський, І. Ляшко, В. Михалевич, О. Палагін, В. Петров, Г. Пухов, Б. Пшеничний, В. Рвачов, В. Редько, І. Сергієнко, В. Скурихін, Б. Тимофєєв, Н. Шор, чл.-кор. — В. Анисимов, М. Бондаренко, В. Боюн, Б. Бублик, В. Васильєв, А. Великий, Л. Гас­санов, В. Грицик, В. Губарев, А. Гупал, В. Задирака, А. Крючин, М. Кузнецов, С. Ляшко, Б. Малиновський, Т. Марʼянович, А. Морозов, І. Парасюк, О. Пере­возчикова, Ю. Самойленко, В. Скопецький, А. Стогній, Ю. Стоян, А. Чикрій, А. Шевченко, К. Ющенко та ін. Президія НАНУ заснувала премії ім. видат. учених В. Глушкова, А. Дородніцина, С. Лебедєва, В. Михалевича, які присуджують за досягне­н­ня в галузі К., інформатики та обчислюв. техніки.

Завантажити статтю