ІО́В (Кресович Володимир Адріанович; 15(27). 09. 1898, с. Мокрець, нині Турійського р-ну Волинської обл. — 04. 12. 1977, Львів) — церковний діяч. Орден св. князя Володимира 2-го ступеня (1977). Закінчив Волинську духовну семінарію (м. Кременець, нині Тернопільської обл.; 1922). У 1921 рукопокладений у сан диякона, 1923 — священика, служив у Свято-Миколаївській церкві Кременецького Богоявленського монастиря, настоятелем Свято-Троїцької церкви с. Рохманів (нині Шумський р-н Тернопільської обл.). Від 1932 — настоятель церков на Волині. 1942 у Почаївській Свято-Успенській лаврі прийняв чернечий постриг, во­зведений у сан архімандрита. 24 липня того ж року митрополитом Волинським і Кременецьким Автономної Православної Церкви Олексієм (Громадським) хіротонізований на єпис­копа Ковельського, вікарія Волинської єпархії, від 6 червня 1943 — єпис­коп Кременецький і Дубенський, від 14 лютого 1945 — Ізмаїльський. Від квітня 1946 увʼязнений у тюремному монастирі для духівництва в Бес­сарабії. Від липня того ж року — єпис­коп Лисковський, вікарій Горьковської єпархії РПЦ. Від 1950 керував Великолуцько-Торопецькою, від 1951 — Чебоксарсько-Чуваською, від 1953 — Казансько-Чистопольською єпархіями. 25 лютого 1954 во­зведений у сан архі­єпис­копа. У березні 1960 звільнений на спокій. Того ж року заарештований, за звинуваче­н­ням у не­сплаті податків і приховуван­ні прибутків (на­справді протистояв закри­т­тю храмів) засуджений до 3-х років таборів. Від 1964 — у Львові без права богослужі­н­ня. Від 1967 — архі­єпис­коп Уфимський і Стерлітамацький, від 1973 — Івановський і Кінешемський.