ІРША́ВСЬКА УЛО́ГО́ВИНА — пів­нічна частина Закарпатської низовини, між масивами Вулканічного хребта — Великий Діл, Тупий, Гат та їхніми від­рогами, у межах Закарпатської області. Про­стягається з Пів­ночі на Пів­день на 18 км, із Заходу на Схід — на 15–17 км. Абсолютні висоти змінюються від 125–135 м (у центральній частині) до 375 м (на окраїнах). Дренується р. Боржава та Іршава, а також їхніми притоками. Плоске дно улоговини пред­ставлене низькими терасами цих річок. І. у. сформоване ерозійно-акумулятивною дією по­стійних і тимчасових водотоків. У пів­ден­ній частині поширений ярково-балковий рельєф, активно роз­виваються схилові ерозійні процеси, спричинені вирубува­н­ням лісів і ро­зорюва­н­ням крутих схилів. Рослин­ний покрив пред­ставлений буково-дубовими лісами з домішками ясена, граба, липи, вільхи, ялини, а також заплавними і суходольними луками. Є запаси бурого вугі­л­ля та лігніту. Середня температура січня –4,1 °С, липня — +19 °С, кількість опадів — 850–900 мм/рік. У структурі земельних ресурсів пере­важають сільськогосподарського угі­д­дя. Роз­винені землеробство, садівництво, вино­градарство. Район рекреації (сільський і зелений туризм). Є памʼятки природи загальнодержавного і місцевого значень.