«И́СКРА» — перша загальноросійська нелегальна марксистська газета, центральний орган РСДРП. Видавали російською мовою від грудня 1900 до жовтня 1905 (усього 112 номерів): у Ляйпцизі (1-й номер), Мюнхені (німецький уряд заборонив її друк на території Німеч­чини), від квітня 1902 — у Лондоні, від 1903 — у Женеві; від середина 1901 — щомісяця, від 1902 — двічі на місяць; наклад 6–10 тисяч примірників. Заснований і головний редактор (до листопада 1903) — В. Ленін. Серед членів редакції 1903 на ґрунті вибору між радикалізмом та поміркованістю від­бувся роз­кол, пере­могли більш помірковані. Після виходу В. Леніна з редакції пере­дали під контроль Г. Плеханова (головний редактор 1903–05) і його соратників. У редколегії — Ю. Мартов, П. Аксельрод, В. Засулич, О. Гельфанд, О. Потресов. Висвітлювали внутрішнє життя Росії, великого значе­н­ня надавали робітничому та національно-визвольному рухам, викривали самодержавство, пропагували пере­дову демократичну культуру; захищали про­гресивні діячів культури, яких пере­слідував царат; об­стоювали народність, партійність, класовий характер, історизм і реалізм художньої творчості. Особливу увагу приділяли роз­витку революційного руху в Україні, опублікували 1900–03 близько 500 статей та пові­домлень про її політичне й економічне становище. Така увага редакції «И.» не була випадковою, адже в Україні проводили активну роботу соціал-демократи і створювали групи сприя­н­ня «И.», а також пере­бували основні транзитні пункти до­ставки «И.» та іскрівської літератури через Україну до Росії, зокрема через Одесу, Херсон, Львів, Камʼянець-Подільський (нині Хмельницька обл.), Київ, Полтаву, Катеринослав (нині Дні­пропетровськ), Харків. Пропагандистами «И.» були І. Франко, Леся Українка, М. Коцюбинський, М. Павлик. За погодже­н­ням з В. Леніним «И.» надсилали І. Франкові й М. Павликові; з їхньою допомогою у Львові були організовані склади ви­дань періодики і літератури, що випускала «И.». Ста­т­тя «З Галичини» І. Франка (схвалена В. Леніним) на­друкована під на­звою «Съ западноевропейской обществен­ной жизни» (1902, 15 сентября); ста­т­тя «Шемякин суд у Валках» (1902, 1 октября) — про пере­слідува­н­ня М. Коцюбинського царською владою, соціально-ідейну гостроту його повісті «Fata morgana». Леся Українка написала для газети кілька сатиричних творів та публіцистичну ста­т­тю «Гласъ одной рус­ской заключен­ной».