Ічня
І́ЧНЯ — місто Чернігівської області, райцентр. Міськраді підпорядк. села Августівка та Безводівка, смт Дружба. Знаходиться на р. Іченька (притока Удаю, бас. Дніпра), за 154 км від Чернігова. Площа 17,2 км2. Насел. 12 611 осіб (2001, складає 92,6 % до 1989), переважно українці. Залізнична станція. На тер. І. виявлено поселення скіф. часу та черняхів. культури. За переказами, у давньорус. часи тут існувало невелике поселення Яськове, яке зруйнували монголо-татари. Вперше згадується у писем. джерелах 14 ст. У 14–16 ст. І. перебувала під владою Великого князівства Литовського та Польщі. Від 1590 нею володів К. Вишневецький. У серед. 16 ст. І. одержала статус м-ка, стала центром окремого козац. підрозділу («полку»), який був підпорядк. польс. короні та ніс службу на кордоні. Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького, у повстанні М. Пушкаря і Я. Барабаша. 1648–49 — адм. центр Ічнян. полку. Від 1649 — сотенне містечко Прилуц. полку. Від 1666 — ратушне містечко. У 17 ст. споруджено ічнян. замок. 1748 у І. 20 дворів належало груз. князю Н. Саакадзе, 119 дворів — прилуц. полковнику Г. Ґалаґану. У 18 ст. діяло 4 козац. школи. 1812 козаки І. у складі Черніг. полку билися проти наполеон. військ. На поч. 19 ст. Ґалаґани заснували тут суконну мануфактуру, цукр., цегл., селітр. та 2 винокурні заводи. Від 1861 — волос. центр Борзнян. пов. 1866 в І. було 1093 двори та мешкало 6084 особи. 1894 прокладено залізницю Крути–І.–Прилуки. 1897 проживало 9868 осіб. 1908 засн. початк. училище. 1910 було 4 церк.-парафіял. школи, 3 земських і 4 початк. нар. училища. 1912 через І. прокладено залізницю Бахмач–Одеса. Від 1923 — смт. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. Жит. зазнали сталін. репресій. Від 14 вересня 1941 до 15 вересня 1943 — під нім.-фашист. окупацією. Нацисти вивезли на примус. роботи до Німеччини 375 юнаків і дівчат. На фронтах 2-ї світової війни загинуло 1516 ічнянців. Від 1957 — місто. І. — осередок керам. і ткац. промислів. Відомі твори скульптора-гончара М. Піщенка (експонувалися на Всесвіт. виставці в Монреалі 1967). Гол. підприємства: ВАТи — «Ічнянський завод сухого молока та масла», «Ічнянський молочноконсервний комбінат»; Ічнян. спирт. завод, Ічнян. хлібоприймал. підприємство. В І. — аграр. ліцей, г-зія, 3 заг.-осв. школи, 4 дитсадки; лікарня; Будинок культури, муз. школа, Ічнянський краєзнавчий музей; ДЮСШ. Виходить г. «Трудова слава». Встановлено погруддя письменників С. Васильченка, В. Чумака та А. Дрофаня, скульптора І. Мартоса, партизанки Н. Погуляйло, пам’ятник воїнам, які загинули під час 2-ї світової війни, мемор. дошки С. Васильченку та В. Чумаку. Побл. І. — Ічнянський національний природний парк. Пам’ятки архітектури: Свято-Воскресен. (1810) і Спасо-Преображен. (1820) церкви, дзвіниця Свято-Микол. церкви (1879). Серед видат. уродженців — фахівець у галузі механіки, академік НАНУ О. Гузь, літературознавець, чл.-кор. АН УРСР С. Маслов, правознавець, чл.-кор. НАПрНУ С. Яценко, фахівець у галузі будівництва В. Бондар, агрометеоролог М. Бова, математик М. Кириченко, лікар-терапевт Є. Ревуцький, матеріалознавець М. Шульга, історик В. Маслов; письменники С. Васильченко, А. Дрофань, Г. Коваль, О. Петькун, В. Чумак, кінорежисер, письменник С. Маринчик; скульптор кін. 18 — поч. 20 ст. І. Мартос, художники В. Швидченко та Ю. Борщ (чл. СХ РФ); співак (бас) В. Семенець, співачка (драматичне сопрано), нар. арт. УРСР В. Любимова, її дочка мистецтвознавець О. Немкович; реліг. діяч, письменник І. Кмета; Герої Рад. Союзу О. Негода, М. Шульженко. В І. бували Т. Шевченко, композитор М. Глінка, письменник, публіцист В. Блакитний, художник В. Штернберг.
Фотоілюстрації
