Ічня

І́ЧНЯ — місто Чернігівської області, райцентр. Міськраді під­порядк. села Августівка та Без­водівка, смт Дружба. Знаходиться на р. Іченька (притока Удаю, бас. Дніпра), за 154 км від Чернігова. Площа 17,2 км². Насел. 12 611 осіб (2001, складає 92,6 % до 1989), пере­важно українці. Залізнична станція. На тер. І. виявлено поселе­н­ня скіф. часу та черняхів. культури. За пере­казами, у давньорус. часи тут існувало невелике поселе­н­ня Яськове, яке зруйнували монголо-татари. Вперше згадується у писем. джерелах 14 ст. У 14–16 ст. І. пере­бувала під владою Великого князівства Литовського та Польщі. Від 1590 нею володів К. Вишневецький. У серед. 16 ст. І. одержала статус м-ка, стала центром окремого козац. під­роз­ділу («полку»), який був під­порядк. польс. короні та ніс службу на кордоні. Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького, у пов­стан­ні М. Пушкаря і Я. Барабаша. 1648–49 — адм. центр Ічнян. полку. Від 1649 — сотен­не містечко Прилуц. полку. Від 1666 — ратушне містечко. У 17 ст. споруджено ічнян. замок. 1748 у І. 20 дворів належало груз. князю Н. Саакадзе, 119 дворів — прилуц. полковнику Г. Ґалаґану. У 18 ст. діяло 4 козац. школи. 1812 козаки І. у складі Черніг. полку билися проти наполеон. військ. На поч. 19 ст. Ґалаґани заснували тут сукон­ну мануфактуру, цукр., цегл., селітр. та 2 винокурні заводи. Від 1861 — волос. центр Борзнян. пов. 1866 в І. було 1093 двори та мешкало 6084 особи. 1894 прокладено залізницю Крути–І.–Прилуки. 1897 проживало 9868 осіб. 1908 засн. початк. училище. 1910 було 4 церк.-парафіял. школи, 3 земських і 4 початк. нар. училища. 1912 через І. прокладено залізницю Бахмач–Одеса. Від 1923 — смт. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. Жит. за­знали сталін. ре­пресій. Від 14 вересня 1941 до 15 вересня 1943 — під нім.-фашист. окупацією. Нацисти вивезли на примус. роботи до Німеч­чини 375 юнаків і дівчат. На фронтах 2-ї світової війни загинуло 1516 ічнянців. Від 1957 — місто. І. — осередок керам. і ткац. промислів. Ві­домі твори скульптора-гончара М. Піщенка (екс­понувалися на Всесвіт. ви­ставці в Монреалі 1967). Гол. під­приємства: ВАТи — «Ічнянський завод сухого молока та масла», «Ічнянський молочноконсервний комбінат»; Ічнян. спирт. завод, Ічнян. хлібо­при­ймал. під­приємство. В І. — аграр. ліцей, г-зія, 3 заг.-осв. школи, 4 дитсадки; лікарня; Будинок культури, муз. школа, Ічнянський крає­знавчий музей; ДЮСШ. Виходить г. «Трудова слава». Встановлено погру­д­дя письмен­ників С. Васильченка, В. Чумака та А. Дрофаня, скульптора І. Мартоса, партизанки Н. Погуляйло, памʼятник воїнам, які загинули під час 2-ї світової війни, мемор. дошки С. Васильченку та В. Чумаку. Побл. І. — Ічнянський національний природний парк. Памʼятки архітектури: Свято-Воскресен. (1810) і Спасо-Преображен. (1820) церкви, дзвіниця Свято-Микол. церкви (1879). Серед видат. уродженців — фахівець у галузі механіки, академік НАНУ О. Гузь, літературо­знавець, чл.-кор. АН УРСР С. Маслов, право­знавець, чл.-кор. НАПрНУ С. Яценко, фахівець у галузі будівництва В. Бондар, агрометеоролог М. Бова, математик М. Кириченко, лікар-терапевт Є. Ревуцький, матеріало­знавець М. Шульга, історик В. Маслов; письмен­ники С. Васильченко, А. Дрофань, Г. Коваль, О. Петькун, В. Чумак, кінорежисер, письмен­ник С. Маринчик; скульптор кін. 18 — поч. 20 ст. І. Мартос, художники В. Швидченко та Ю. Борщ (чл. СХ РФ); спів­ак (бас) В. Семенець, спів­ачка (драматичне сопрано), нар. арт. УРСР В. Любимова, її дочка мистецтво­знавець О. Немкович; реліг. діяч, письмен­ник І. Кмета; Герої Рад. Союзу О. Негода, М. Шульженко. В І. бували Т. Шевченко, композитор М. Глінка, письмен­ник, публіцист В. Блакитний, художник В. Штернберг.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю