Ічня

І́ЧНЯ – місто Чернігівської області, райцентр. Міськраді підпорядк. села Августівка та Безводівка, смт Дружба. Знаходиться на р. Іченька (притока Удаю, бас. Дніпра), за 154 км від Чернігова. Пл. 17,2 км². Насел. 12 611 осіб (2001, складає 92,6 % до 1989), переважно українці. Залізнична станція. На тер. І. виявлено поселення скіф. часу та черняхів. культури. За переказами, у давньорус. часи тут існувало невелике поселення Яськове, яке зруйнували монголо-татари. Вперше згадується у писем. джерелах 14 ст. У 14–16 ст. І. перебувала під владою Великого князівства Литовського та Польщі. Від 1590 нею володів К. Вишневецький. У серед. 16 ст. І. одержала статус м-ка, стала центром окремого козац. підрозділу («полку»), який був підпорядк. польс. короні та ніс службу на кордоні. Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького, у повстанні М. Пушкаря і Я. Барабаша. 1648–49 – адм. центр Ічнян. полку. Від 1649 – сотенне містечко Прилуц. полку. Від 1666 – ратушне містечко. У 17 ст. споруджено ічнян. замок. 1748 у І. 20 дворів належало груз. князю Н. Саакадзе, 119 дворів – прилуц. полковнику Г. Ґалаґану. У 18 ст. діяло 4 козац. школи. 1812 козаки І. у складі Черніг. полку билися проти наполеон. військ. На поч. 19 ст. Ґалаґани заснували тут суконну мануфактуру, цукр., цегл., селітр. та 2 винокурні заводи. Від 1861 – волос. центр Борзнян. пов. 1866 в І. було 1093 двори та мешкало 6084 особи. 1894 прокладено залізницю Крути–І.–Прилуки. 1897 проживало 9868 осіб. 1908 засн. початк. училище. 1910 було 4 церк.-парафіял. школи, 3 земських і 4 початк. нар. училища. 1912 через І. прокладено залізницю Бахмач–Одеса. Від 1923 – смт. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. Жит. зазнали сталін. репресій. Від 14 вересня 1941 до 15 вересня 1943 – під нім.-фашист. окупацією. Нацисти вивезли на примус. роботи до Німеччини 375 юнаків і дівчат. На фронтах 2-ї світової війни загинуло 1516 ічнянців. Від 1957 – місто. І. – осередок керам. і ткац. промислів. Відомі твори скульптора-гончара М. Піщенка (експонувалися на Всесвіт. виставці в Монреалі 1967). Гол. підприємства: ВАТи – «Ічнянський завод сухого молока та масла», «Ічнянський молочноконсервний комбінат»; Ічнян. спирт. завод, Ічнян. хлібоприймал. підприємство. В І. – аграр. ліцей, г-зія, 3 заг.-осв. школи, 4 дитсадки; лікарня; Будинок культури, муз. школа, Ічнянський краєзнавчий музей; ДЮСШ. Виходить г. «Трудова слава». Встановлено погруддя письменників С. Васильченка, В. Чумака та А. Дрофаня, скульптора І. Мартоса, партизанки Н. Погуляйло, пам’ятник воїнам, які загинули під час 2-ї світової війни, мемор. дошки С. Васильченку та В. Чумаку. Побл. І. – Ічнянський національний природний парк. Пам’ятки архітектури: Свято-Воскресен. (1810) і Спасо-Преображен. (1820) церкви, дзвіниця Свято-Микол. церкви (1879). Серед видат. уродженців – фахівець у галузі механіки, академік НАНУ О. Гузь, літературознавець, чл.-кор. АН УРСР С. Маслов, правознавець, чл.-кор. НАПрНУ С. Яценко, фахівець у галузі будівництва В. Бондар, агрометеоролог М. Бова, математик М. Кириченко, лікар-терапевт Є. Ревуцький, матеріалознавець М. Шульга, історик В. Маслов; письменники С. Васильченко, А. Дрофань, Г. Коваль, О. Петькун, В. Чумак, кінорежисер, письменник С. Маринчик; скульптор кін. 18 – поч. 20 ст. І. Мартос, художники В. Швидченко та Ю. Борщ (чл. СХ РФ); співак (бас) В. Семенець, співачка (драматичне сопрано), нар. арт. УРСР В. Любимова, її дочка мистецтвознавець О. Немкович; реліг. діяч, письменник І. Кмета; Герої Рад. Союзу О. Негода, М. Шульженко. В І. бували Т. Шевченко, композитор М. Глінка, письменник, публіцист В. Блакитний, художник В. Штернберг.