ЙО́ВСА Олег Васильович (15. 05. 1933, с. Сальник Калинів. р-ну Вінн. обл. — 17. 04. 1993, Київ) — музико- і театро­знавець, спів­ак (ліричний тенор), педагог. Канд. мистецтво­знавства (1968), доцент (1971). Закін. філол. факультет Одес. університету (1955), Одес. консерваторію (1960), аспірантуру при ІМФЕ АН УРСР (Київ, 1965; кер. І. Ляшенко). Працював у Львів. філармонії (1960–62), ІМФЕ АН УРСР (1965–69). Від 1969 — у Київ. пед. ін­ституті: 1970–74 — декан муз.-пед. ф-ту, 1971–92 — завідувач кафедри історії та теорії музики, водночас 1987–92 — викладач кафедри теорії та методики по­становки голосу й історії вокал. мистецтва. Досліджував естет., пед. та художні по­гляди М. Лисенка, зокрема від­на­йшов епістолярії, рец. та пед. на­станови композитора. Ви­вчав і популяризував майстерність корифеїв опер. сцени, влаштовуючи ювілейні ім­прези, присвяч. спів­акам, мистецтво яких було тісно повʼяз. із Україною (Л. Собінов, А. Неж­данова, М. Бем, М. Гришко та ін.), працював над спогадами про них. 1977 ви­йшов по­двій. альбом із ґрунтов. стат­тею Й. і ним же від­найденими й упорядков. звукозаписами М. Гришка з держ. і приват. фоноколекцій.