Кошалін

КОША́ЛІН (польс. Koszalin, нім. Köslin) — місто у пів­нічно-західній частині Польщі, на пере­тині трьох культур — німецької, скандинавської та польської. Друге за насел. (109 183 особи, 2012; після воєвод. м. Щецін) і третє за пл. (98,34 км²; після м. Свіноуйсьце) у Західнопомор. воєводстві. Знаходиться на Кошалін. узбереж­жі, на р. Дзеженчинка та озерах Ямно і Любятово Полночне, за 6 км від Балт. моря, за 151 км від Щецина та за 436 км від Варшави. Віруючі пере­важно католики. Етніч. склад: поляки (99,5 %), українці (0,5 %), німці (0,06 %). Вузол залізниць і автомоб. доріг. Вперше згадується в писем. джерелах 1214 як с. Кошаліце (лат. Kossalitz — Косаліц). Після заселе­н­ня нім. колоністами отримав назву Кьозлін. Від 1248 ним володіли єпи­­­скопи Камінські. До сер. 17 ст. — одна з резиденцій єпис­копа (від 1544 — проте­стантського). 1266 на­дано міські права. 1356–1417/22 — під владою герцогства Пере­дня Померанія. У 14–15 ст. — чл. Ганзи. У цей період була досить роз­винена мор. торгівля. 1638 Кьозлін захопила Швеція. За Вестфал. мирним до­­говором 1648 пере­йшов до Бранденбурґа. У 17 — на поч. 18 ст. унаслідок низки пожарів і епідемії чуми місто значно екон. занепало. 1816–1945 — центр Кьозлін. округу прус. провінції Померанія. 1859 прокладено залізницю, яка сполучила Кьозлін з м. Штет­тін (нині Щецин), 1870 потяги почали пере­возити різноманітні вантажі та пасажирів до м. Данціґ (нині Ґданськ Помор. воєводства). 4 березня 1945 в місто вві­йшли рад. війська. Влітку того року польс. уряд почав процес витісне­н­ня з нього нім. населе­н­ня. 10 липня сюди прибули 500 перших польс. пере­селенців з м. Ґнєзно (нині Великопол. воєводства). До кін. 1947 майже всі німці під тиском поляків виїхали. Офіційно ж місто ві­ді­йшло до складу Польщі за ріше­н­ням Потсдам. конф. (17 липня — 2 серпня 1945). У 1950–98 — центр Кошалін. воєводства. Від 1999 — центр повіту. 1740 мешкало 2,5 тис., 1843 — 8,1 тис., 1880 — 16,8 тис., 1900 — 20,4 тис., 1925 — 28,8 тис., 1940 — 33,5 тис., 1945 — 17 тис., 1985 — 101,3 тис., 1995 — 111,5 тис., 2005 — 107,9 тис. осіб. Нині у К. працюють під­приємства з виготовле­н­ня автомоб. зап­частин, пі­ді­ймал. кранів, велосипедів, побут. електрон. виробів, компʼютерів, вакуум. і мед. устат­­кува­н­ня, текс­тилю, ялинк. прикрас, пластмаси, пінополістиролу, меблів. Роз­винута харч. пром-сть (цукр., борошномел., мʼясна, рибоконсервна та пиво­­варна галузі). Тут створ. перший в Європі центр за участі китай. капіталу. У К. — Політехніка, Балт. вища політех. школа, Кошалін. вища школа гуманітар. наук, від­діле­н­ня Варшав. екон. школи «Альмамер» та факультету права й адміністрації Ґдан. у-ту, Ви­­ща духовна семінарія, навч. центр ВПС; Балт. драм. театр ім. Ю. Словацького, філармонія, театр поезії «Діалог»; музеї міста, радіо та В. Висоцького. Функціонує найбільший у Польщі критий амфітеатр на 6 тис. глядачів. Яскрава палітра фольк­­лору, яка складається з різноманіт. нац. від­тінків, до­зволила К. стати одним із найфестиваль­­ніших міст. польс. Балтії. Прово­­дяться між­нар. фестивалі орган. музики, кінодебютів «Молодь і фільм», Ганзен. джаз. фестиваль, Всесвіт. конкурс хорів, Всепольс. фестиваль театрів-кабаре, Між­­­нар. свято води та ін. Понад 40 % тер. міста за­ймають ліси, парки та різноманітні обʼєкти при­­род­­но-заповід. фонду, зокрема парк ім. Помор. князів, буковий ліс, ландшафт. комплекс «Грабова долина», г. Хелмська (136,2 м; місце паломництва католиків з усієї Європи; на ній збереглася огляд. вежа, 1888), 300-річ. пла­­тан, 240-річ. дуб і 200-річ. горіх. Серед памʼяток архітектури — готичні замк. костел цистеріанців (кін. 13 ст., пере­будований 1602–09 і 1839; нині церква Успі­н­ня Пресвятої Богородиці), базиліка Не­­пороч. зача­т­тя Пресвятої Богоматері (1300–33), каплиця св. Гертруди (1382–83, пере­будова­­на 1735), будинок ката (15 ст.); фрагменти міських стін (кін. 13 — поч. 14 ст.), руїни замку помор. князів (зберігся флігель, 1568–82); неоготичні будинок мірошника (1890–97; з водяним млином, 1838–42), костел св. Йоси­­па Обручника (1857–69), поштамт і держ. архів (1880-і рр.). К. має давні звʼязки з Україною. На теренах польс. Балтії діє досить потуж. Кошалін. регіон. від­­­діл Обʼ­єдн. українців Польщі, до складу якого входять гуртки Бʼєліца, Білий Бір, Валч, Колобжег, К., Пжецьміно, Свідвін, Ще­­цінек. Функціонує також Спілка українців-політвʼязнів сталін. періоду. Польс. Радіо поміж ін. декількох польс. міст реалізує україномовні про­грами також і в К. У місті існує пункт на­вча­н­ня української мови. Традиційним є організація для укр. дітей фестивалів творчості, спорт. змагань, літніх таборів тощо. 1971 для укр. ві­­рян створ. греко-катол. станицю. Влас. храм — церкву Успі­н­ня Божої Матері — кошалін. греко-католики збудували 1997–2003. У 1969, 1977, 1981, 2011 у К. від­­­булися від­повід­но 3-й (під на­звою Фестиваль укр. пісні й музики), 6-й (під на­звою Центр. огляд гуртків худож. самодіяльності Укр. су­спільно-культур. товариства), 7-й (під на­звою Центр. огляд ко­­лективів худож. самодіяльності Укр. су­спільно-культур. товариства) і 20-й Фестивалі укр. культури. Досить часто проводяться т. зв. Зу­стрічі культур, на яких широко пред­ставлена й українська (напр., «Польс., укр., нім. та ромська традиція»). Для взаєм. озна­йом­­ле­н­ня з історією та культурою, досягне­н­ня кращого взаєморо­­зумі­н­ня та дружби між насел., обміну в роз­вʼязан­ні аналог. про­блем, що постають перед міськими органами упр. та організаціями, встановлено дружні звʼязки між К. та Івано-Фран­ківськом і Полтавою. З містом повʼязані життя та діяльність літературо­знавця та педагога М. Грицковʼяна, поета Я. Гудем­­чука, письмен­ника С. Колесара, історика Р. Дрозда. З України до К. досить часто при­їжджають ви­значні науковці, літератори, громад. і культурні діячі, зокрема з кошалін. українцями тут зу­стрічалися Г. Вервес, Є. Кири­­люк, А. Свідзінський, Р. Івани­­чук, Р. Кудлик, Б. Олійник, Ю. Щер­­бак, Т. Старак, Г. Удо­­венко.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю