КОША́ЛІН (польс. Koszalin, нім. Köslin) — місто у пів­нічно-західній частині Польщі, на пере­тині трьох культур — німецької, скандинавської та польської. Друге за населе­н­ням (109 183 особи, 2012; після воєводства м. Щецін) і третє за площею (98,34 км2; після м. Свіноуйсьце) у Західнопоморському воєводстві. Знаходиться на Кошалінському узбереж­жі, на р. Дзеженчинка та озерах Ямно і Любятово Полночне, за 6 км від Балтійського моря, за 151 км від Щецина та за 436 км від Варшави. Віруючі пере­важно католики. Етнічний склад: поляки (99,5 %), українці (0,5 %), німці (0,06 %). Вузол залізниць і автомобільних доріг. Вперше згадується в писемних джерелах 1214 як с. Кошаліце (лат. Kossalitz — Косаліц). Після заселе­н­ня німецькими колоністами отримав назву Кьозлін. Від 1248 ним володіли єпис­копи Камінські. До середини 17 столі­т­тя — одна з резиденцій єпис­копа (від 1544 — проте­стантського). 1266 на­дано міські права. 1356–1417/22 — під владою герцогства Пере­дня Померанія. У 14–15 столі­т­тях — члени Ганзи. У цей період була досить роз­винена морська торгівля. 1638 Кьозлін захопила Швеція. За Вестфальським мирним договором 1648 пере­йшов до Бранденбурґа. У 17 — на початку 18 столі­т­тя унаслідок низки пожеж і епідемії чуми місто значно економічно занепало. 1816–1945 — центр Кьозлінського округу прус­ської провінції Померанія. 1859 прокладено залізницю, яка сполучила Кьозлін з м. Штет­тін (нині Щецин), 1870 потяги почали пере­возити різноманітні вантажі та пасажирів до м. Данціґ (нині Ґданськ Поморського воєводства). 4 березня 1945 в місто вві­йшли радянські війська. Влітку того року польський уряд почав процес витісне­н­ня з нього німецького населе­н­ня. 10 липня сюди прибули 500 перших польських пере­селенців з м. Ґнєзно (нині Великопольського воєводства). До кінця 1947 майже всі німці під тиском поляків виїхали. Офіційно ж місто ві­ді­йшло до складу Польщі за ріше­н­ням Потсдамської конференції (17 липня — 2 серпня 1945). У 1950–98 — центр Кошалінського воєводства. Від 1999 — центр повіту. 1740 мешкало 2,5 тис., 1843 — 8,1 тис., 1880 — 16,8 тис., 1900 — 20,4 тис., 1925 — 28,8 тис., 1940 — 33,5 тис., 1945 — 17 тис., 1985 — 101,3 тис., 1995 — 111,5 тис., 2005 — 107,9 тис. осіб. Нині у К. працюють під­приємства з виготовле­н­ня автомобільних зап­частин, пі­ді­ймальних кранів, велосипедів, побутових електрон­них виробів, компʼютерів, вакуумного і медичного устаткува­н­ня, текс­тилю, ялинкових прикрас, пластмаси, пінополістиролу, меблів. Роз­винута харчова промисловість (цукрова, борошномельна, мʼясна, рибоконсервна та пивоварна галузі). Тут створено перший в Європі центр за участі китайського капіталу. У К. — Політехніка, Балтійська вища політехнічна школа, Кошалінська вища школа гуманітарних наук, від­діле­н­ня Варшавської економічної школи «Альмамер» та факультету права й адміністрації Ґданського університету, Вища духовна семінарія, на­вчальний центр ВПС; Балтійський драматичний театр імені Ю. Словацького, філармонія, театр поезії «Діалог»; музеї міста, радіо та В. Висоцького. Функціонує найбільший у Польщі критий амфітеатр на 6 тис. глядачів. Яскрава палітра фольклору, яка складається з різноманітних національних від­тінків, до­зволила К. стати одним із найфестивальніших міст польської Балтії. Проводяться між­народні фестивалі орган­ної музики, кінодебютів «Молодь і фільм», Ганзенський джазовий фестиваль, Всесвітній конкурс хорів, Всепольський фестиваль театрів-кабаре, Між­народне свято води та ін. Понад 40 % території міста за­ймають ліси, парки та різноманітні обʼєкти природно-заповід­ного фонду, зокрема парк імені Поморських князів, буковий ліс, ландшафтний комплекс «Грабова долина», гора Хелмська (136,2 м; місце паломництва католиків з усієї Європи; на ній збереглася оглядова вежа, 1888), 300-річний платан, 240-річний дуб і 200-річний горіх. Серед памʼяток архітектури — готичні замковий костел цистеріанців (кінець 13 столі­т­тя, пере­будований 1602–09 і 1839; нині церква Успі­н­ня Пресвятої Богородиці), базиліка Непорочного зача­т­тя Пресвятої Богоматері (1300–33), каплиця святої Гертруди (1382–83, пере­будована 1735), будинок ката (15 столі­т­тя); фрагменти міських стін (кінець 13 — початок 14 столі­т­тя), руїни замку поморських князів (зберігся флігель, 1568–82); неоготичні будинок мірошника (1890–97; з водяним млином, 1838–42), костел святого Йосипа Обручника (1857–69), поштамт і державний архів (1880-і роки). К. має давні звʼязки з Україною. На теренах польської Балтії діє досить потужний Кошалінський регіональний від­діл Обʼ­єд­на­н­ня українців Польщі, до складу якого входять гуртки Бʼєліца, Білий Бір, Валч, Колобжег, К., Пжецьміно, Свідвін, Щецінек. Функціонує також Спілка українців-політвʼязнів сталінського періоду. Польське Радіо поміж інших декількох польських міст реалізує україномовні про­грами також і в К. У місті існує пункт на­вча­н­ня української мови. Традиційним є організація для українських дітей фестивалів творчості, спортивних змагань, літніх таборів тощо. 1971 для українських вірян створено греко-католицьку станицю. Власний храм — церкву Успі­н­ня Божої Матері — кошалінські греко-католики збудували 1997–2003. У 1969, 1977, 1981, 2011 у К. від­булися від­повід­но 3-й (під на­звою Фестиваль української пісні й музики), 6-й (під на­звою Центральний огляд гуртків художньої самодіяльності Українського су­спільно-культурного товариства), 7-й (під на­звою Центральний огляд колективів художньої самодіяльності Українського су­спільно-культурного товариства) і 20-й Фестивалі української культури. Досить часто проводяться т. зв. Зу­стрічі культур, на яких широко пред­ставлена й українська (на­приклад, «Польська, українська, німецька та ромська традиція»). Для взаємного озна­йомле­н­ня з історією та культурою, досягне­н­ня кращого взаєморо­зумі­н­ня та дружби між населе­н­ням, обміну в роз­вʼязан­ні аналогічних про­блем, що постають перед міськими органами управлі­н­ня та організаціями, встановлено дружні звʼязки між К. та Івано-Франківськом і Полтавою. З містом повʼязані життя та діяльність літературо­знавця та педагога М. Грицковʼяна, поета Я. Гудем­­чука, письмен­ника С. Колесара, історика Р. Дрозда. З України до К. досить часто при­їжджають ви­значні науковці, літератори, громадські і культурні діячі, зокрема з кошалінськими українцями тут зу­стрічалися Г. Вервес, Є. Кири­­люк, А. Свідзінський, Р. Івани­­чук, Р. Кудлик, Б. Олійник, Ю. Щер­­бак, Т. Старак, Г. Удо­­венко.